Геннадій Цірат: книги і статті про транскордонні спори та арбітраж

Транскордонні спори | JVS Law

Геннадій Цірат викладає міжнародний комерційний арбітраж в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1998 року, а поруч — міжнародний цивільний процес. За підручниками з цих курсів предмет вивчило покоління українських юристів, серед яких є й ті, хто сьогодні судить і арбітрує.

Самі ж праці ніколи не були зібрані в одному місці. Шість наукових статей лежать на цьому сайті окремими сторінками, кожна книжка має свою, а доповідь із конференції — це PDF, на який ніхто не посилається. Ця сторінка і є покажчиком: що існує, для чого кожна річ і — найважливіше — де право відтоді зрушило.

«Міжнародний цивільний процес» («Юрінком Інтер», 2026, 448 с., ISBN 978-966-667-881-5). Чинний підручник. Міжнародна підсудність, правове становище іноземців у процесі, вручення документів і отримання доказів за кордоном, визнання та виконання іноземних судових рішень. Написаний з боку виконання, а не з боку теорії, — тому практики користуються ним частіше за студентів.

«Міжнародний комерційний арбітраж» (2019). Курс, який він читає з 1998 року, викладений друком двічі — у 2002-му і значно повніше у 2019-му. Арбітраж поставлено поруч із судом за тими ознаками, які реально вирішують транскордонний комерційний спір: ad hoc проти інституційного, універсальні інституції проти спеціалізованих, статус і структура складу арбітражу.

«Міжнародний цивільний процес: сучасний стан та перспективи міжнародно-правової уніфікації» (2014). Монографія, що лягла в основу докторської. У ній простежено уніфікацію на регіональному рівні — американські держави, Європа, пострадянський простір — і в межах Гаазької конференції з міжнародного приватного права, а також визначено місце України в цих процесах. Це не посібник для практика, а карта, на якій потім побудовані підручники.

Civil Procedure in Ukraine — українська національна монографія в International Encyclopaedia for Civil Procedure (Wolters Kluwer), написана разом із Ганною Цірат, вони ведуть її з 2011 року; чинне видання на сайті видавця датоване травнем 2019-го. Саме до неї першою тягнеться рука іноземного юриста: вся система описана в одному місці й англійською.

Короткий огляд англійською. Перед енциклопедичною статтею є коротший орієнтир про те, як транскордонний судовий процес працює в Україні насправді — підсудність, вручення, докази, виконання, — написаний для іноземних юристів та інвесторів, яким потрібна форма системи, а не її деталі: International Civil Procedure in Ukraine (PDF, англійською).

Кожна є на цьому сайті повністю, з оригінальним PDF.

• Питання юрисдикції в договорах про правову допомогу — суди якої держави взагалі можуть розглядати спір. Такі договори Україна має приблизно з тридцятьма державами, більшість із них регулює підсудність, а згадують про них в останню чергу.
• Двосторонні договори про правову допомогу як уніфікація — ті самі інструменти, прочитані як система: що за ними вручають, витребовують і виконують і чому те, що спрацювало з однією державою, не працює з іншою.
• Гаазькі конвенції про вручення документів і отримання доказів — два питання, через які щороку зривається більше строків, ніж через будь-яку норму матеріального права.
• Визнання і виконання за Гаазькою конвенцією про вибір суду 2005 року — скільки насправді варте застереження, підписане роками раніше, коли активи боржника опинилися деінде.
• Правове становище іноземців у цивільному процесі — застава на забезпечення витрат, правнича допомога і доступ до суду: предмет Гаазької конвенції 1980 року, яка дійшла до України через десятиліття після написання статті.
• Забезпечувальні заходи в міжнародному комерційному арбітражі — сценарій, який знецінює перемогу: поки склад арбітражу розглядає справу, відповідач виводить активи.

Застосування статті II(3) Нью-Йоркської конвенції 1958 року в практиці українських судів — доповідь на V Міжнародних арбітражних читаннях памʼяті академіка І. Г. Побірченка (4 жовтня 2018 року). У ній розібрано процесуальні конструкції, якими українські суди вирішують питання дійсності арбітражної угоди, і показано, що частина з них виходить за межі, дозволені Конвенцією та Законом «Про міжнародний комерційний арбітраж». Це те, що варто прочитати перед захистом застереження в українському суді.

Національний кореспондент України в ЮНСІТРАЛ (CLOUT), 2017–2022. CLOUT — система, створена ЮНСІТРАЛ у 1988 році для збирання й поширення судових та арбітражних рішень із застосування її текстів, насамперед Нью-Йоркської конвенції та Типового закону про міжнародний комерційний арбітраж, на якому побудовано український Закон 1994 року. Робота кореспондента — відстежувати українську судову й арбітражну практику за цими інструментами і подавати її. Призначення зафіксовано тут.

Сказати це прямо — і є сенс цієї сторінки. Статті датовані 2013–2014 роками, аналіз у них тримається, але частина описаних інструментів відтоді змінила статус, а процесуальний кодекс, на який вони посилаються, переписано.

• Кодекси перенумеровано. Закон № 2147-VIII переписав господарський, цивільний і адміністративний процес одночасно, чинний з 15 грудня 2017 року — що це дало і чого не дало транскордонним справам.
• Гаазька конвенція про вибір суду 2005 року тепер чинна для України — з 1 серпня 2023 року, тобто сталося те, до чого підводила стаття 2013-го: поточний стан.
• Гаазька конвенція про міжнародний доступ до правосуддя 1980 року набула чинності для України 1 серпня 2026 року — правнича допомога у 28 державах і жодної застави лише за ознакою іноземності: що охоплює і де межа.
• Арбітражні регламенти теж зрушили. Чинний текст ICC — редакція 2021 року, а поріг прискореної процедури відтоді переїжджав двічі; Регламент МКАС змінено у 2025-му — що називати в договорі.

Укладено в серпні 2026 року. Вихідні дані наведено за виданнями; статус інструментів — станом на цю дату, а інструменти змінюються швидше за книжки, тож перед тим як на щось спиратися, перевірте повʼязані сторінки. Статті опубліковані на цьому сайті повністю й безкоштовно.