Захист честі, гідності та ділової репутації: що доведеться довести в суді

Вирішення спорів | JVS Law

Більшість позовів про захист честі, гідності та ділової репутації програють не на суті, а на доказуванні. Текст образливий, шкода очевидна — а суд відмовляє, бо позивач не довів того, що мав довести, або вимагав того, чого за законом вимагати не може.

Нижче — чотири речі, які вирішують результат такої справи, з посиланнями на чинні норми.

Для фізичної особи це два окремі права: стаття 297 Цивільного кодексу — право на повагу до гідності та честі, і стаття 299 — право на недоторканність ділової репутації. Для юридичної особи підстава інша: стаття 94 ЦК прямо дає їй право на недоторканність ділової репутації, і захищається воно в тому ж порядку, що й особисті немайнові права людини.

Сам спосіб захисту — спростування недостовірної інформації за статтею 277 ЦК. Спростовує той, хто інформацію поширив. Тут є норма, про яку часто забувають: якщо інформацію подала посадова чи службова особа при виконанні обовʼязків, поширювачем вважається юридична особа, у якій вона працює — тобто відповідачем стає установа, а не людина. Якщо поширювач невідомий узагалі, справа йде не позовом, а заявою про встановлення факту недостовірності інформації.

Це головна зміна, повз яку досі проходять. Частина третя статті 277 ЦК колись встановлювала, що негативна інформація про особу вважається недостовірною, доки поширювач не доведе протилежне. Її виключено Законом № 1170-VII від 27 березня 2014 року.

Наслідок прямий: тепер недостовірність доводить позивач. Не відповідач доводить, що сказав правду, — а той, про кого сказали, доводить, що це неправда. На практиці саме тут розсипається більшість справ, бо позов будують на тому, що твердження образливе, а не на тому, що воно не відповідає дійсності.

Друга лінія, на якій програють. Стаття 30 Закону «Про інформацію»: ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень, і оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Оціночними є висловлювання, які не містять фактичних даних: критика, оцінка дій, а також те, що не можна витлумачити як фактичні дані — з огляду на гіперболи, алегорії, сатиру. Виняток закон робить для наклепу.

Тобто перед тим, як подавати позов, кожне спірне речення треба розкласти: це перевірюване твердження про факт чи оцінка? Спростувати можна лише перше. На друге закон дає інше — право на відповідь і власне тлумачення в тому самому медіа.

Одна обмовка на користь позивача: якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, на того, хто так висловився, може бути покладено обов’язок відшкодувати моральну шкоду. Тут предметом є форма, а не зміст.

Норма, яка змінює розрахунок для державних органів і посадовців у їхній офіційній якості. Стаття 31 Закону «Про інформацію»: суб’єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної шкоди.

Це не позбавляє посадову особу права захищати честь і гідність як приватну особу — але тоді й позов інший, і доводити доведеться в загальному порядку.

Пункт 2 частини другої статті 258 ЦК встановлює спеціальну позовну давність в один рік для вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа. Строк рахується від дня поміщення відомостей у медіа — або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про них.

Практичний наслідок: загальні три роки тут не діють, і клієнт, який прийшов через півтора року після публікації, найімовірніше вже спізнився — якщо тільки не доведе пізнішу обізнаність.

Особливості доказування в цій категорії справ — предмет окремої публікації Катерини Цірат, де вона зіставила практику Європейського суду з прав людини та українських судів для позивачів-фізичних і юридичних осіб: читати PDF.

Практичний бік — судовий. Партнери фірми Дмитро Салатюк і Геннадій Цірат представляли Міхеіла Саакашвілі, тодішнього екс-голову Одеської ОДА, у девʼяти справах про захист честі, гідності та ділової репутації. Одна з них — позов Арсена Авакова до Саакашвілі, телерадіокомпаній «Міст ТБ» і «Нові Комунікації» та журналістки Тетяни Даниленко за участю МВС як третьої особи; засідання в Дніпровському районному суді Києва 18 вересня 2017 року перенесли через неявку однієї з відповідачок. Коментар Дмитра Салатюка у справі — сюжет NewsOne.

Девʼять паралельних справ навколо однієї публічної постаті — це рідкісний масштаб для цієї категорії, і саме він дає уявлення, як така робота виглядає зсередини.

Стан законодавства наведено на серпень 2026 року. Норми процитовано за чинними редакціями Цивільного кодексу України та Закону України «Про інформацію».