Угода за результатами медіації: що робить її виконуваною в Україні

Транскордонні спори | JVS Law

У липні 2014 року ця сторінка повідомляла про пропозицію. США попросили ЮНСІТРАЛ розробити конвенцію, яка дозволила б угодам, досягнутим у медіації, перетинати кордони так само, як це роблять арбітражні рішення за Нью-Йоркською конвенцією. Пропозиція спрацювала. Конвенція існує, вона чинна, і названа на честь Сінгапуру.

Проти української сторони вона вам не допоможе. Допоможе інше — і воно було доступне весь цей час.

Справу взяла Робоча група II. За чотири з половиною роки Генеральна Асамблея ухвалила Конвенцію ООН про міжнародні угоди про врегулювання спорів за результатами медіації — резолюція 73/198 від 20 грудня 2018 року. Відкрита до підписання в Сінгапурі 7 серпня 2019 року, чинна з 12 вересня 2020 року.

Механізм — рівно той, що його американська делегація описала у своєму документі 2014 року. Письмова угода за результатами медіації, якою врегульовано міжнародний комерційний спір: суд будь-якої договірної держави надає за нею захист напряму. Стягувач подає саму угоду і докази того, що вона з’явилася в медіації (стаття 4); відмовити суд може лише з вичерпного переліку статті 5. Без нового позову з договору, без повторного розгляду спору по суті.

Ратифікували її двадцять дві держави. України серед них немає.

Україна підписала конвенцію в перший же день — 7 серпня 2019 року — і відтоді підпис так і лишився підписом. Різниця тут не формальна. Підписаний, але не ратифікований договір не входить до українського права, і українському судді, якого просять його застосувати, застосовувати нічого. Таблицю статусу варто перевіряти щоразу, коли вам кажуть протилежне: вона змінюється, і колись зміниться і для України.

Закон про медіацію в Україні є з грудня 2021 року — Закон України «Про медіацію» № 1875-IX від 16 листопада 2021 року, чинний з 15 грудня 2021 року. Написаний він грамотно: визначає медіатора, режим конфіденційності, зміст угоди за результатами медіації (стаття 21 — узгоджені зобов’язання, способи та строки їх виконання, а також наслідки невиконання).

Чого він не робить — так це не робить угоду виконуваною. Закон відповідає на це питання сам, у пункті 6 частини першої статті 18, серед прав сторін медіації: у разі невиконання чи неналежного виконання угоди сторона має право звернутися до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу в установленому законом порядку.

Перечитайте це очима кредитора. Ви витратили час і гонорар, домовилися, інша сторона підписала — а засіб захисту, який закон дає вам на випадок порушення, це той самий засіб, що був у вас до початку. Угода за результатами медіації в Україні — це договір. Її порушення дає вам позов, а не виконавчий документ.

Саме цю прогалину Сінгапурська конвенція й закриває. Саме тому питання ратифікації тут важить більше, ніж редакція будь-якої внутрішньої норми.

Обидва перетворюють домовленість на те, за чим вийде виконавець. Обидва існували ще до того, як почали писати Сінгапурську конвенцію, і від неї не залежать.

Маршрут перший — затвердити в суді. За частиною сьомою статті 46 Господарського процесуального кодексу в редакції закону про медіацію сторони можуть примиритися, «у тому числі шляхом медіації», на будь-якій стадії процесу, а результат оформити мировою угодою. Суд затверджує її ухвалою, в резолютивній частині якої зазначає умови, і цією ж ухвалою закриває провадження (частина четверта статті 192). Далі — частина друга статті 193: ухвала про затвердження мирової угоди сама є виконавчим документом. Не виконує боржник — вона йде на примусове виконання (частина третя статті 193).

Про цей маршрут варто знати дві речі. Суд відмовить у затвердженні, якщо умови суперечать закону, порушують права інших осіб або є невиконуваними (пункт 1 частини п’ятої статті 192) — тож угода, написана мовою намірів, а не сум і дат, засідання не переживе. І якщо домовленість досягнуто за результатами медіації, повертається 60 відсотків судового збору (стаття 130 ГПК, стаття 142 ЦПК, стаття 7 Закону «Про судовий збір»). Очевидне обмеження: маршрут потребує справи в українському суді. Медіація, проведена до того, як хтось подав позов, ним скористатися не може.

Маршрут другий — зафіксувати як арбітражне рішення. Стаття 30 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», доповнена тим самим законом 2021 року словами «у тому числі шляхом медіації»: якщо в ході арбітражного розгляду сторони врегулюють спір, склад арбітражу припиняє розгляд і на прохання сторін фіксує врегулювання у вигляді арбітражного рішення на узгоджених умовах. Далі працює частина друга статті 30 — таке рішення «має ту ж силу і підлягає виконанню так само, як і будь-яке інше арбітражне рішення щодо суті спору».

А це вже Нью-Йоркська конвенція 1958 року: 172 держави-учасниці, і Україна серед тих, хто підписав її ще 29 грудня 1958 року. Інструмент, який американці у 2014-му наводили як зразок і який для медіації змогли повторити лише через шістдесят років, вам уже відкритий — за умови, що в договорі є арбітражне застереження.

Тож практична послідовність там, де застереження є, перевертається. Спершу відкрити арбітраж. Медіювати всередині нього. Домовилися — просити склад арбітражу про рішення на узгоджених умовах. На виході ви тримаєте рівно те, що обіцяє Сінгапурська конвенція, але отримане за договором, який Україна ратифікувала 1960 року.

Медіація не зупиняє перебіг позовної давності. Стаття 263 Цивільного кодексу перелічує підстави зупинення — непереборна сила, мораторій, зупинення дії акта, перебування сторони у складі Збройних Сил, переведених на воєнний стан, — і закон 2021 року медіації до цього переліку не додав. В адміністративних справах законодавець сказав це прямо: проведення медіації не впливає на перебіг строку звернення до суду (частина шоста статті 122 КАС України).

Відповідь дають дві норми Цивільного кодексу, і обидві треба застосовувати свідомо.

• Стаття 259 — позовну давність можна збільшити письмовою угодою сторін. (Скоротити — ні.) Підписувати це слід до першої сесії, а не після того, як домовленість розсипалась.
• Стаття 264 — перебіг переривається вчиненням дії, що свідчить про визнання боргу, і починається заново. Угода, в якій боржник визнає суму, робить це сама собою; час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Якщо справа вже в суді, провадження можна зупинити на час медіації — пункт 3-1 частини першої статті 227 і пункт 3-1 частини першої статті 229 ГПК, пункт 4-1 частини першої статті 251 і пункт 3-1 частини першої статті 253 ЦПК, — але не більше ніж на дев’яносто днів. Медіація, якій треба довше, йтиме паралельно з живою справою, а не замість неї.

І ще одне, об що легко перечепитися, коли обидві стадії веде та сама фірма: особа, яка була медіатором у спорі, не може потім бути представником сторони у пов’язаній судовій справі (частина третя статті 59 ГПК, частина третя статті 61 ЦПК, частина третя статті 58 КАС).

• Де активи, з яких вам реально заплатять? Якщо в Україні — питання виконуваності українське, і Сінгапурська конвенція частиною відповіді не є, хай там що написано в буклеті провайдера медіації.
• Чи є арбітражне застереження? Якщо так — доступний другий маршрут, і він сильніший. Якщо ні — саме застереження варто зробити одним із предметів домовленості: частина друга статті 21 закону про медіацію прямо дозволяє вийти в угоді за межі предмета спору.
• Чи є справа в суді? Тоді перший маршрут — і 60 відсотків збору назад.
• Позовна давність. Продовжити письмово до початку медіації.
• Писати угоду так, ніби її доведеться виконувати примусово. Суми, дати, наслідки невиконання — у формі, яку суддя міг би перенести в резолютивну частину ухвали. Цієї ж дисципліни з двох різних боків вимагають стаття 21 закону про медіацію і частина п’ята статті 192 ГПК.

Уперше опубліковано в липні 2014 року як замітку про пропозицію США до ЮНСІТРАЛ, внесену до сорок сьомої сесії Комісії в Нью-Йорку (A/CN.9/822). Переписано в серпні 2026 року, коли пропозиція вже стала конвенцією, а в України з’явився закон про медіацію; право викладено станом на цю дату.

Автор усю кар’єру працює на тій стадії, де домовленість або перетворюється на гроші, або ні: навчальні посібники «Міжнародний комерційний арбітраж» і «Міжнародний цивільний процес», визнання і виконання іноземних арбітражних рішень в українських судах. Медіація — та ділянка цієї карти, де стадії виконання досі бракує. Тому питання ратифікації тут не академічне.