Угода за результатами медіації: що робить її виконуваною в Україні

Транскордонні спори | JVS Law

У липні 2014 року ця сторінка повідомляла про пропозицію. США попросили ЮНСІТРАЛ розробити конвенцію, яка дозволила б угодам, досягнутим у медіації, перетинати кордони так само, як це роблять арбітражні рішення за Нью-Йоркською конвенцією. Пропозиція спрацювала. Конвенція існує, вона чинна, і названа на честь Сінгапуру.

Проти української сторони вона вам не допоможе. Допоможе інше — і воно було доступне весь цей час.

Справу взяла Робоча група II. За чотири з половиною роки Генеральна Асамблея ухвалила Конвенцію ООН про міжнародні угоди про врегулювання спорів за результатами медіації — резолюція 73/198 від 20 грудня 2018 року. Відкрита до підписання в Сінгапурі 7 серпня 2019 року, чинна з 12 вересня 2020 року.

Механізм — рівно той, що його американська делегація описала у своєму документі 2014 року. Письмова угода за результатами медіації, якою врегульовано міжнародний комерційний спір: суд будь-якої договірної держави надає за нею захист напряму. Стягувач подає саму угоду і докази того, що вона з’явилася в медіації (стаття 4); відмовити суд може лише з вичерпного переліку статті 5. Без нового позову з договору, без повторного розгляду спору по суті.

Ратифікували її двадцять дві держави. України серед них немає.

Україна підписала конвенцію в перший же день — 7 серпня 2019 року — і відтоді підпис так і лишився підписом. Різниця тут не формальна. Підписаний, але не ратифікований договір не входить до українського права, і українському судді, якого просять його застосувати, застосовувати нічого. Таблицю статусу варто перевіряти щоразу, коли вам кажуть протилежне: вона змінюється, і колись зміниться і для України.

Закон про медіацію в Україні є з грудня 2021 року — Закон України «Про медіацію» № 1875-IX від 16 листопада 2021 року, чинний з 15 грудня 2021 року. Написаний він грамотно: визначає медіатора, режим конфіденційності, зміст угоди за результатами медіації (стаття 21 — узгоджені зобов’язання, способи та строки їх виконання, а також наслідки невиконання).

Чого він не робить — так це не робить угоду виконуваною. Закон відповідає на це питання сам, у пункті 6 частини першої статті 18, серед прав сторін медіації: у разі невиконання чи неналежного виконання угоди сторона має право звернутися до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу в установленому законом порядку.

Перечитайте це очима кредитора. Ви витратили час і гонорар, домовилися, інша сторона підписала — а засіб захисту, який закон дає вам на випадок порушення, це той самий засіб, що був у вас до початку. Угода за результатами медіації в Україні — це договір. Її порушення дає вам позов, а не виконавчий документ.

Саме цю прогалину Сінгапурська конвенція й закриває. Саме тому питання ратифікації тут важить більше, ніж редакція будь-якої внутрішньої норми.

Обидва перетворюють домовленість на те, за чим вийде виконавець. Обидва існували ще до того, як почали писати Сінгапурську конвенцію, і від неї не залежать.

Маршрут перший — затвердити в суді. За частиною сьомою статті 46 Господарського процесуального кодексу в редакції закону про медіацію сторони можуть примиритися, «у тому числі шляхом медіації», на будь-якій стадії процесу, а результат оформити мировою угодою. Суд затверджує її ухвалою, в резолютивній частині якої зазначає умови, і цією ж ухвалою закриває провадження (частина четверта статті 192). Далі — частина друга статті 193: ухвала про затвердження мирової угоди сама є виконавчим документом. Не виконує боржник — вона йде на примусове виконання (частина третя статті 193).

Про цей маршрут варто знати дві речі. Суд відмовить у затвердженні, якщо умови суперечать закону, порушують права інших осіб або є невиконуваними (пункт 1 частини п’ятої статті 192) — тож угода, написана мовою намірів, а не сум і дат, засідання не переживе. І якщо домовленість досягнуто за результатами медіації, повертається 60 відсотків судового збору (стаття 130 ГПК, стаття 142 ЦПК, стаття 7 Закону «Про судовий збір»). Очевидне обмеження: маршрут потребує справи в українському суді. Медіація, проведена до того, як хтось подав позов, ним скористатися не може.

Маршрут другий — зафіксувати як арбітражне рішення. Стаття 30 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», доповнена тим самим законом 2021 року словами «у тому числі шляхом медіації»: якщо в ході арбітражного розгляду сторони врегулюють спір, склад арбітражу припиняє розгляд і на прохання сторін фіксує врегулювання у вигляді арбітражного рішення на узгоджених умовах. Далі працює частина друга статті 30 — таке рішення «має ту ж силу і підлягає виконанню так само, як і будь-яке інше арбітражне рішення щодо суті спору».

А це вже Нью-Йоркська конвенція 1958 року: 172 держави-учасниці, і Україна серед тих, хто підписав її ще 29 грудня 1958 року. Інструмент, який американці у 2014-му наводили як зразок і який для медіації змогли повторити лише через шістдесят років, вам уже відкритий — за умови, що в договорі є арбітражне застереження.

Тож практична послідовність там, де застереження є, перевертається. Спершу відкрити арбітраж. Медіювати всередині нього. Домовилися — просити склад арбітражу про рішення на узгоджених умовах. На виході ви тримаєте рівно те, що обіцяє Сінгапурська конвенція, але отримане за договором, який Україна ратифікувала 1960 року.

Маєте медіаційну угоду з контрагентом, який її не виконує? Покажіть угоду — оберемо робочий маршрут виконання і порахуємо, скільки давності лишилось.

Медіація не зупиняє перебіг позовної давності. Стаття 263 Цивільного кодексу перелічує підстави зупинення — непереборна сила, мораторій, зупинення дії акта, перебування сторони у складі Збройних Сил, переведених на воєнний стан, — і закон 2021 року медіації до цього переліку не додав. В адміністративних справах законодавець сказав це прямо: проведення медіації не впливає на перебіг строку звернення до суду (частина шоста статті 122 КАС України).

Відповідь дають дві норми Цивільного кодексу, і обидві треба застосовувати свідомо.

• Стаття 259 — позовну давність можна збільшити письмовою угодою сторін. (Скоротити — ні.) Підписувати це слід до першої сесії, а не після того, як домовленість розсипалась.
• Стаття 264 — перебіг переривається вчиненням дії, що свідчить про визнання боргу, і починається заново. Угода, в якій боржник визнає суму, робить це сама собою; час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Якщо справа вже в суді, провадження можна зупинити на час медіації — пункт 3-1 частини першої статті 227 і пункт 3-1 частини першої статті 229 ГПК, пункт 4-1 частини першої статті 251 і пункт 3-1 частини першої статті 253 ЦПК, — але не більше ніж на дев’яносто днів. Медіація, якій треба довше, йтиме паралельно з живою справою, а не замість неї.

І ще одне, об що легко перечепитися, коли обидві стадії веде та сама фірма: особа, яка була медіатором у спорі, не може потім бути представником сторони у пов’язаній судовій справі (частина третя статті 59 ГПК, частина третя статті 61 ЦПК, частина третя статті 58 КАС).

• Де активи, з яких вам реально заплатять? Якщо в Україні — питання виконуваності українське, і Сінгапурська конвенція частиною відповіді не є, хай там що написано в буклеті провайдера медіації.
• Чи є арбітражне застереження? Якщо так — доступний другий маршрут, і він сильніший. Якщо ні — саме застереження варто зробити одним із предметів домовленості: частина друга статті 21 закону про медіацію прямо дозволяє вийти в угоді за межі предмета спору.
• Чи є справа в суді? Тоді перший маршрут — і 60 відсотків збору назад.
• Позовна давність. Продовжити письмово до початку медіації.
• Писати угоду так, ніби її доведеться виконувати примусово. Суми, дати, наслідки невиконання — у формі, яку суддя міг би перенести в резолютивну частину ухвали. Цієї ж дисципліни з двох різних боків вимагають стаття 21 закону про медіацію і частина п’ята статті 192 ГПК.

Уперше опубліковано в липні 2014 року як замітку про пропозицію США до ЮНСІТРАЛ, внесену до сорок сьомої сесії Комісії в Нью-Йорку (A/CN.9/822). Переписано в серпні 2026 року, коли пропозиція вже стала конвенцією, а в України з’явився закон про медіацію; право викладено станом на цю дату.

Автор усю кар’єру працює на тій стадії, де домовленість або перетворюється на гроші, або ні: навчальні посібники «Міжнародний комерційний арбітраж» і «Міжнародний цивільний процес», визнання і виконання іноземних арбітражних рішень в українських судах. Медіація — та ділянка цієї карти, де стадії виконання досі бракує. Тому питання ратифікації тут не академічне.