У вас є арбітражне рішення на користь вашої компанії, а боржник — в Україні. Питання не в тому, чи визнають його: Україна є стороною Нью-Йоркської конвенції 1958 року, підстави для відмови вичерпні, а суди не переглядають спір по суті. Питання в тому, що подавати, куди, в який строк і що станеться далі.
Зміст
Нижче — процедура за главою 3 розділу IX Цивільного процесуального кодексу України: строки, документи, збір, заперечення боржника, забезпечення активів і оскарження. Про зворотний напрям — виконання українського арбітражного рішення за кордоном — ми написали окремо на прикладі Швейцарії.
Куди і в який строк подавати
Заява подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ — тобто до Київського апеляційного суду, незалежно від того, де перебуває боржник. Це прямо встановлено частиною 3 статті 475 ЦПК.
Строк — три роки з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем. Це найважливіша дата у всій процедурі, і рахується вона від винесення рішення, а не від дня, коли ви дізналися про активи боржника.
Що буде, якщо строк пропущено
Заява, подана після спливу трьох років, повертається без розгляду. Суд може поновити строк за клопотанням заявника, але це вже окремий спір із власним тягарем доведення — і розраховувати на нього як на план не варто.
Окремо: якщо боржник не має ні місцезнаходження, ні місця проживання в Україні, суд усе одно розгляне заяву, якщо на території України є майно боржника (частина 2 статті 475). Тобто відсутність української компанії в структурі боржника сама собою не закриває шлях.
Які документи додати
Перелік вичерпний і міститься в частині 4 статті 476 ЦПК:
- оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія;
- оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія;
- документ про сплату судового збору;
- копії заяви за кількістю учасників розгляду — крім випадку подання через електронний кабінет, де додаються докази надсилання копій іншим учасникам;
- довіреність або інший документ про повноваження особи, яка підписала заяву;
- засвідчений переклад документів із пунктів 1–3 і 5 українською мовою, якщо вони складені іншою.
Поширена помилка: апостиль на арбітражному рішенні
Ані ЦПК, ані Нью-Йоркська конвенція не вимагають апостилювати чи легалізувати саме арбітражне рішення: закон говорить про належним чином засвідчене рішення або нотаріально завірену копію та про засвідчений переклад. Апостиль стосується офіційних документів, а рішення арбітражного трибуналу таким не є. Легалізація може знадобитися для окремих супровідних документів — наприклад, корпоративних чи довіреності, виданої за кордоном, — але не для рішення як такого. Зайвий апостиль коштує часу й грошей і нічого не додає.
Заява, подана без дотримання цих вимог, залишається без руху за правилами статті 185 ЦПК — тобто суд дасть строк на усунення недоліків, а не відмовить одразу.
Скільки коштує подати
Судовий збір тут фіксований і не залежить від суми рішення — це принципова відмінність від звичайного позову. За Законом України «Про судовий збір» за подання заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу сплачується:
- 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб — юридичною особою або фізичною особою-підприємцем;
- 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб — фізичною особою.
Практичний наслідок: вартість входу в процедуру однакова і для вимоги на сто тисяч доларів, і для вимоги на сто мільйонів. Реальні витрати — це переклад, нотаріальне засвідчення і представництво.
Як іде розгляд
Строки в статті 477 ЦПК прописані щільно:
- заяву розглядає суддя одноособово протягом двох місяців з дня надходження до суду, у судовому засіданні з повідомленням сторін;
- неявка належним чином повідомленої сторони не перешкоджає розгляду — тактика «не приходити» боржнику не допомагає;
- про надходження заяви суд у пʼятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому подати заперечення протягом місяця;
- за клопотанням сторони суд витребовує докази.
Заперечення боржника зазвичай будуються навколо тих самих підстав, що й у Конвенції: недійсність арбітражної угоди, неналежне повідомлення, вихід трибуналу за межі угоди, невідповідність складу суду чи процедури домовленості сторін.
Як не дати вивести активи, поки триває розгляд
Це найнедооціненіша частина процедури. Частина 3 статті 477 ЦПК дозволяє суду за заявою стягувача вжити заходів забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду заяви — якщо невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення. Розгляд питання йде за главою 10 розділу I Кодексу.
На практиці це означає арешт коштів на рахунках або майна боржника ще до того, як суд вирішить питання про визнання. Подавати таке клопотання варто разом із заявою, а не після першого засідання: між поданням заяви і повідомленням боржника проходить пʼять днів, і це вікно вирішує, чи буде що стягувати.
Коли суд відмовить
Підстави наведені у статті 478 ЦПК і дослівно повторюють статтю V Нью-Йоркської конвенції. Важливий не так перелік, як розподіл ролей.
Доводить боржник: недієздатність сторони арбітражної угоди або її недійсність за законом, якому сторони її підпорядкували (а за відсутності вказівки — за законом держави, де винесено рішення); неналежне повідомлення про призначення арбітра чи про розгляд; вихід рішення за межі арбітражної угоди; невідповідність складу трибуналу або процедури угоді сторін чи закону; рішення ще не стало обовʼязковим, було скасоване або зупинене.
Суд перевіряє сам: чи може предмет спору бути предметом арбітражу за законодавством України і чи не суперечить визнання публічному порядку.
Перелік вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. Перегляд спору по суті не входить у повноваження суду — і саме тому якість виконання в Україні закладається ще в арбітражі: у тому, як оформлені повідомлення, як формувався склад і наскільки точно предмет спору лягає в застереження.
Що буде написано в ухвалі
Стаття 479 ЦПК містить дві деталі, які прямо впливають на суму, і про які згадують рідко.
Відсотки й пеня. Якщо арбітражне рішення передбачає нарахування відсотків або пені за визначеними в ньому умовами, суд зазначає в ухвалі про їх нарахування до моменту виконання рішення. Остаточну суму рахує вже виконавець. Тобто затягування боржником виконання працює проти нього, а не на нього.
Валюта. Якщо суму стягнення визначено в іноземній валюті, суд вказує її у валюті рішення, а за заявою стягувача визначає суму в гривні за курсом Національного банку на день постановлення ухвали. Вибір тут за стягувачем, і за нестабільного курсу він не формальний.
Якщо рішення вже частково виконувалося, суд визначає, в якій частині або з якого часу воно підлягає виконанню.
Оскарження
Ухвала про визнання і надання дозволу на виконання — або про відмову — може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, передбаченому Кодексом для оскарження рішень суду (частина 7 статті 479).
Оскільки першою інстанцією тут виступає апеляційний суд, перегляд здійснює Верховний Суд: за частиною 2 статті 24 ЦПК він переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Якщо скаргу не подано, ухвала набирає законної сили після спливу строку на оскарження; якщо подано — після розгляду справи Верховним Судом.
Два маршрути, про які зазвичай не знають
Добровільне виконання за заявою боржника (стаття 480 ЦПК). Заяву про визнання і надання дозволу на добровільне виконання грошового рішення подає сам боржник. Її розглядає суддя одноособово протягом десяти днів, у засіданні без повідомлення учасників арбітражного розгляду. Заява подається лише щодо рішення в повному обсязі, а якщо боржників кілька — у частині, що стосується заявника; інакше її повертають. Для боржника, який хоче закрити питання і зняти репутаційний ризик, це найшвидший шлях.
Якщо місце арбітражу — в Україні (стаття 482 ЦПК). Тоді діють особливості: суд може зупинити провадження, якщо подано заяву про скасування цього ж рішення, а будь-яка сторона має право просити розглянути обидві заяви спільно в одному провадженні. Рішення про обʼєднання суд ухвалює в день надходження заяви про скасування або не пізніше наступного дня.
Чому в Україні це загалом працює
Кілька фактів, які варто мати на увазі, коли ви оцінюєте перспективу ще на етапі контракту:
- іноземні арбітражні рішення користуються тим самим процесуальним режимом, що й рішення українських судів, а судовий збір фіксований і не залежить від суми;
- взаємність не потрібна: на відміну від іноземних судових рішень, для арбітражних вимога взаємності не застосовується — Конвенція діє незалежно від того, з якої держави походить рішення;
- підстави для відмови вичерпні, а перегляд по суті виключено;
- суд підтримує арбітраж і поза стадією визнання — забезпечувальними заходами і сприянням у отриманні доказів.
Це не означає, що виконання автоматичне. Воно означає, що результат залежить від підготовки: строку, комплекту документів і того, чи встигли ви накласти арешт до того, як боржник відреагував.
Маєте арбітражне рішення проти боржника в Україні?
Ведемо визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні і українських — за кордоном: комплект документів, забезпечувальні заходи, представництво в Київському апеляційному суді та у Верховному Суді, супровід виконавчого провадження. Надішліть рішення та відомості про боржника — відповімо протягом одного робочого дня.
Геннадій Цірат: профіль і форма →
Практика: Виконання іноземних арбітражних рішень · Міжнародний комерційний арбітраж
Матеріал оновлено 13 серпня 2026 року; він замінив окрему замітку «Чи легко виконати іноземне арбітражне рішення в Україні?», яка дублювала його зміст. Процедуру наведено за главою 3 розділу IX Цивільного процесуального кодексу України (статті 474–482) у чинній редакції; підстави для відмови — за статтею 478 ЦПК і статтею V Нью-Йоркської конвенції 1958 року; розмір судового збору — за Законом України «Про судовий збір». Процесуальне законодавство змінюється — перед поданням звіряйте чинні редакції.