Як виконати рішення МКАС у Швейцарії: порядок дій для стягувача

Ситуація типова. Ви виграли справу в МКАС при ТПП України, рішення на руках, боржник — швейцарська компанія або має рахунок у швейцарському банку. Питання одне: як перетворити папір на гроші.

Коротка відповідь: реально. Швейцарія — одна з найбільш дружніх до арбітражу юрисдикцій, підстави для відмови тлумачаться вузько, а суд не переглядає справу по суті. Але механіка не така, як очікує український стягувач: окремої процедури екзекватури для іноземних арбітражних рішень у Швейцарії немає. Визнання відбувається всередині звичайного провадження про стягнення боргу — і саме тому порядок дій важливіший за юридичну теорію.

Швейцарія та Україна — сторони Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958). Швейцарія дотримується моністичного підходу, тож Конвенція діє напряму, без імплементаційного закону, і застосовується судами кантонів безпосередньо.

Стаття 194 Федерального закону про міжнародне приватне право (PILA) відсилає саме до Конвенції. Через монізм ця норма має радше декларативний характер: вона не створює окремого режиму, а підтверджує застосування Конвенції.

Одна деталь, про яку часто забувають: Швейцарія зняла застереження про взаємність у 1993 році. Тобто Конвенція застосовується до рішень, винесених у будь-якій державі, незалежно від того, чи є вона учасницею. Для українського стягувача це означає, що питання взаємності взагалі не виникає.

Стаття IV Конвенції вимагає від стягувача двох речей: належним чином засвідченого оригіналу рішення (або засвідченої копії) та оригіналу чи засвідченої копії арбітражної угоди. Якщо документи складені не офіційною мовою кантону, потрібен переклад, засвідчений офіційним чи присяжним перекладачем або дипломатичною установою.

На практиці швейцарські суди підходять до цього м’яко: Федеральний суд приймав звичайні копії замість засвідчених там, де автентичність не викликала сумнівів, а рішення англійською зазвичай не потребують перекладу взагалі. Але рішення МКАС виносяться українською чи російською, тож переклад закладайте в бюджет і в строки з самого початку — це найпередбачуваніша стаття витрат у всій процедурі.

Грошові вимоги в Швейцарії йдуть через провадження за Законом про стягнення боргів і банкрутство (SchKG, він же DEBA). Визнання арбітражного рішення відбувається всередині цього провадження, а не до нього.

Крок 1. Заява до відомства зі стягнення боргів (Betreibungsamt) за місцем перебування боржника — статті 46–55 SchKG. Збір за статтею 16 GebV SchKG рахується за шкалою від суми вимоги й максимально становить 400 франків для вимог понад мільйон. Вимогу перераховують у швейцарські франки за курсом на день подання.

Крок 2. Вимога про сплату (Zahlungsbefehl) за статтею 67 SchKG. Відомство надсилає її боржнику; на цьому етапі ніхто не перевіряє ні підстави вимоги, ні саме арбітражне рішення.

Крок 3. Якщо боржник мовчить — провадження рухається далі автоматично, і до перевірки арбітражного рішення справа взагалі не доходить. Це найдешевший сценарій, і він частіший, ніж здається.

Крок 4. Якщо боржник заперечує (Rechtsvorschlag) — стягнення зупиняється, і ви подаєте до суду заяву про зняття заперечення (Rechtsöffnung). Ось тут суд уперше і єдиний раз дивиться на арбітражне рішення: перевіряє формальні критерії Конвенції та підстави для відмови за статтею V. Розгляд — у спрощеному порядку. Судовий збір за статтею 48 GebV SchKG теж за шкалою: до 2 000 франків для вимог від 100 тисяч до мільйона і до 4 000 для вимог понад два мільйони.

Це місце, де ми виправляємо самих себе. У попередній редакції цього матеріалу було сказано, що строк виконання становить три роки за статтею 475 Цивільного процесуального кодексу України. Це неточно, і плутанина поширена.

Стаття 475 ЦПК — це український процесуальний строк. Частина 3 цієї статті дає три роки з дня прийняття арбітражного рішення на подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання — до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Норма регулює виконання в Україні і нічого не каже швейцарському суду. Пропущений строк тут означає повернення заяви без розгляду в Києві, а не відмову в Берні чи Цюриху.

Швейцарія розглядає позовну давність як питання матеріального права, і заявляється вона не на стадії визнання, а на стадії примусового виконання. Далі можливі два варіанти:

• якщо до вимоги застосовне швейцарське право — діє стаття 137 абзац 2 Кодексу зобов’язань: вимога, підтверджена судовим рішенням, отримує нову десятирічну давність;
• якщо застосовне право держави походження рішення — застосовуються його правила. Федеральний суд у справі 5A_110/2021 визнав таку логіку обґрунтованою саме тому, що новий строк давності виникає з набранням рішенням законної сили.

Для українського стягувача з цього випливає практичний висновок: рахувати треба не за статтею 475 ЦПК, а за матеріальними нормами про давність — і не відкладати. Три роки, які справді горять, — це строк на виконання в Україні, якщо активи знайдуться і тут.

Перелік вичерпний і міститься у статті V Конвенції. Розподіл ролей у процесі важливіший за сам перелік:

Доводить боржник — недієздатність сторони або недійсність арбітражної угоди; неналежне повідомлення про призначення арбітра чи про розгляд; вихід рішення за межі арбітражної угоди; невідповідність складу трибуналу або процедури домовленості сторін чи закону місця арбітражу; те, що рішення ще не стало обов’язковим або було скасоване чи зупинене судом країни, де воно винесене.

Суд перевіряє сам, без клопотання, лише дві речі: чи може предмет спору бути предметом арбітражу за швейцарським правом і чи не суперечить визнання публічному порядку. Швейцарські суди вкрай неохоче знаходять порушення публічного порядку.

Дві позиції Федерального суду, які варто знати:

• 5A_1046/2019 від 27 травня 2020 року — навіть якщо підставу для відмови встановлено, суд зберігає дискрецію дозволити визнання і виконання;
• 4A_95/2021 від 17 червня 2021 року — якщо до визнання можуть застосовуватися дві міжнародні угоди, пріоритет має та, що робить виконання простішим.

Арбітражне рішення проти швейцарського боржника — це актив, а не папір. Процедура відпрацьована, судова практика передбачувана, збори за європейськими мірками невеликі: у типовій справі найбільшою статтею витрат буде переклад і представництво, а не державні збори.

Три речі вирішують результат. Перша — знайти активи до того, як боржник дізнається про ваші наміри, і в потрібному випадку почати з арешту за статтею 271 SchKG. Друга — комплект документів за статтею IV, зібраний заздалегідь і перекладений. Третя — не тягнути з часом: давність тут матеріальна, і чим довша пауза, тим більше аргументів у боржника.

Про зворотний напрям — визнання та виконання іноземних арбітражних рішень уже в Україні — ми написали окремо: Гід з визнання та виконання арбітражних рішень в Україні.

Матеріал оновлено 13 серпня 2026 року; рік прибрано з назви, щоб не перетворювати гід на щорічну сторінку. Порядок стягнення наведено за Законом Швейцарії про стягнення боргів і банкрутство (SchKG), збори — за Положенням про збори до нього (GebV SchKG, статті 16 і 48); підстави відмови — за статтею V Нью-Йоркської конвенції 1958 року; строки в Україні — за частиною 3 статті 475 Цивільного процесуального кодексу України. Позиції Федерального суду Швейцарії — рішення 5A_1046/2019, 4A_95/2021 і 5A_110/2021. Розміри зборів і кантональна практика змінюються — перед подачею звіряйте актуальні редакції та узгоджуйте кроки з місцевим адвокатом.