Виконання рішення МКАС у Швейцарії: чому кантон вирішує більше, ніж здається

Швейцарія має репутацію юрисдикції, де рішення арбітражу виконують швидко й без зайвих питань. Репутація заслужена — але вона описує закон, а не календар. Закон про виконання боргів один на всю країну; суд, мова провадження і тариф — кантональні. І саме там, на кантональному рівні, живуть місяці, яких немає в жодному коментарі.

Коротко: рішення МКАС у Швейцарії не проходить окремої процедури екзекватури. Його визнають «принагідно» — усередині процедури зняття заперечення боржника (rigetto definitivo), яку веде суддя за місцем виконання (ст. 80–84 LEF); підставою для визнання є Нью-Йоркська конвенція 1958 року, до якої прямо відсилає стаття 194 Закону про міжнародне приватне право. Починати варто не з цього, а з арешту активів (sequestro): його дають без виклику боржника, але далі йде серія десятиденних строків, пропуск яких знімає арешт. У кантоні Тічино провадження йде італійською, а судовий збір рахують за кантональним законом — для спору на 1–2 мільйони франків це десятки тисяч франків.

Виконання грошових вимог у Швейцарії регулює федеральний Закон про стягнення боргів і банкрутство (Legge federale sulla esecuzione e sul fallimento, LEF; німецькою SchKG). Він однаковий від Женеви до Санкт-Галлена: ті самі стадії, ті самі строки, ті самі підстави для арешту.

Кантональним лишається те, що визначає ваш графік і ваш бюджет:

• який суд. LEF називає «суддю за місцем виконання» (ст. 84 абз. 1), а хто це конкретно — визначає кантональний закон про судоустрій. У Тічино це Pretura відповідного округу.
• якою мовою. Провадження йде офіційною мовою кантону. У Тічино це італійська — не німецька і не англійська. Кожен документ, який ви подаєте, має прийти італійською.
• скільки коштує. Судовий збір встановлює кантональний тариф. У Тічино — Legge sulla tariffa giudiziaria (LTG) від 30 листопада 2010 року.

Тому питання «скільки коштує виконати рішення у Швейцарії» коректної відповіді не має. Має відповідь питання «скільки коштує виконати його в кантоні, де лежать активи».

Боржник, який дізнався про майбутнє стягнення, встигає більше, ніж здається. Тому перший крок — не заява до суду, а sequestro: арешт майна, який суддя накладає без попереднього повідомлення боржника.

Підстави перелічено у статті 271 LEF. Для іноземного кредитора з арбітражним рішенням працюють дві:

• боржник не проживає у Швейцарії, а вимога має достатній зв’язок зі Швейцарією (п. 4);
• кредитор має остаточний титул для зняття заперечення — titolo definitivo di rigetto (п. 6).

Суддя за місцем виконання або за місцем, де знаходиться майно, задовольняє прохання, якщо кредитор зробить правдоподібними три речі (ст. 272 LEF): існування вимоги, наявність підстави для арешту і належність майна боржникові. «Правдоподібно» — не «доведено»: на цій стадії суд не вирішує спір, він лише не дає майну зникнути.

Звідси практичний висновок, який коштує грошей: розвідка активів іде перед усім іншим. Рахунок у конкретному банку, дебіторська заборгованість швейцарського покупця, товар на складі — кожен із цих об’єктів треба назвати в проханні про арешт. «Усе майно боржника у Швейцарії» суд не арештовує.

Боржник може оскаржити арешт протягом десяти днів від дня, коли про нього дізнався (ст. 278 LEF), і суд вирішує таке заперечення невідкладно. Щоправда, «невідкладно» у швейцарській практиці означає не години, а інколи навіть не дні: тутешні суди поспішають не більше, ніж українські. Але оскарження не зупиняє дії арешту (абз. 4) — майно лишається замороженим, поки триває спір.

Далі починається частина, де кредитори втрачають арешт власними руками. Стаття 279 LEF задає ланцюг строків:

1. Отримали протокол про арешт (verbale di sequestro) — маєте десять днів, щоб почати виконавче провадження або подати позов.
2. Боржник заявив заперечення проти платіжного наказу (opposizione al precetto esecutivo) — маєте десять днів з дня отримання свого примірника наказу, щоб подати заяву про зняття заперечення (domanda di rigetto) або позов про визнання вимоги.
3. Заперечення не було — маєте двадцять днів, щоб просити продовження виконання.

Пропущений строк означає, що арешт відпадає, а боржник отримує час, який ви щойно йому подарували. На практиці це головна причина, чому виконання у Швейцарії «не вийшло», — не відмова суду, а календар.

У Швейцарії немає окремого провадження про визнання іноземного арбітражного рішення перед виконанням. Стаття 194 LDIP відсилає до Нью-Йоркської конвенції 1958 року, і суд перевіряє її підстави всередині процедури зняття заперечення.

Механіка така. Якщо вимога ґрунтується на виконуваному судовому рішенні, кредитор просить суд про остаточне зняття заперечення (ст. 80 абз. 1 LEF). Боржник, чиє заперечення знімають на підставі швейцарського рішення, може заперечувати лише трьома документально підтвердженими обставинами: борг погашено після ухвалення рішення, строк платежу продовжено, сплила позовна давність (ст. 81 абз. 1). Але якщо рішення ухвалене за кордоном, боржник додатково може посилатися на заперечення, передбачені відповідним міжнародним договором, а за його відсутності — Законом про міжнародне приватне право (ст. 81 абз. 3).

Саме через цей абзац у процедуру заходить стаття V Нью-Йоркської конвенції: недійсність арбітражної угоди, неналежне повідомлення, вихід за межі угоди, порушення складу чи процедури, скасування рішення в державі походження, неарбітрабельність і публічний порядок. Переглядати спір по суті швейцарський суддя не буде — але він вислухає все, що боржник скаже про українське процесуальне право.

Стаття 84 абз. 2 LEF звучить обнадійливо: отримавши заяву, суддя дає боржникові можливість висловитися усно або письмово, а потім повідомляє рішення протягом п’яти днів.

Так виглядає безспірна справа. Транскордонна справа з арбітражним рішенням виглядає інакше, і ось чому: швейцарський процес допускає «спонтанні» пояснення сторін, і кожен такий обмін додає тижні. Боржник просить строк на відповідь. Кредитор подає репліку. Боржник — дуплiку. Кредитор відповідає на дуплiку. Потім боржник додає нові документи, і коло повторюється.

У справі, яку ми ведемо в Тічино, від подання заяви про rigetto definitivo минуло більше дев’яти місяців, і розгляд триває. Порушення з боку суду в цьому немає: п’ятиденний строк стосується рішення після завершення обміну, а не всього провадження.

Практичний висновок для планування: закладайте в бюджет і в графік не «п’ять днів», а кілька раундів письмових пояснень, кожен з яких потребує перекладу й української юридичної аргументації.

У Тічино все, що подається до суду, має бути італійською. Це стосується і рішення МКАС, і арбітражної угоди, і будь-якої постанови Верховного Суду України, на яку ви посилаєтесь.

Три речі, які варто підготувати заздалегідь:

• рішення і його копія. Суд хоче бачити саме рішення арбітражу. Подати його в оригіналі чи в копії, вирішує сторона, але рішення українською, як і будь-якою іншою мовою, крім англійської, доведеться перекласти італійською. Тож на практиці суд однаково працюватиме із засвідченою копією і перекладом.
• хто перекладає. Формальної вимоги до перекладача в Тічино немає, але переклад, зроблений в Україні, дає боржнику зачіпку. Український перекладач завершує переклад засвідчувальним написом українською мовою для українського нотаріуса, і на цьому написі боржник може побудувати заперечення про неналежний переклад; на практиці таке вже траплялося. Надійніше працює правило присяжного перекладача: переклад робить перекладач, який діє під присягою там, де йде виконання.
• переклад практики, а не лише норм. Коли боржник посилається на українську судову практику, суд бачить його переклад його ж добірки. Контраргумент потребує власного перекладу — і пояснення, чому наведені постанови не стосуються ваших фактів.

Боржник тримає рахунок чи активи в Тічино? Опишіть вашу вимогу — скажемо, чи дає вона підставу для sequestro, і що готувати для суду.

Судовий збір у Тічино рахують за LTG. Для ординарного провадження діє шкала за ціною спору (ст. 7): від 500–4 000 франків для вимог до 30 000 і далі вгору — 25 000–60 000 франків для спору на 1–2 мільйони, від 75 000 і до 1% від суми для спорів понад 10 мільйонів. Усі ці суми у франках, і вимогу за рішенням МКАС у доларах, євро чи гривнях у заяві про виконання теж доведеться зазначити у швейцарській валюті (ст. 67 абз. 1 п. 3 LEF).

Процедури, про які йдеться в цій статті, — sommarie, тобто скорочені. Для них тариф удвічі менший за ординарний (ст. 9 абз. 1 LTG), а якщо ціну спору визначити неможливо — від 100 до 20 000 франків (абз. 2). Стільки ж — від 100 до 20 000 — коштують забезпечувальні заходи (ст. 10). Рішення Апеляційного трибуналу як єдиної кантональної інстанції тарифікують удвічі дорожче за рішення претора (ст. 12).

Ще одна стаття витрат, про яку іноземні кредитори дізнаються пізно: за необґрунтований арешт кредитор відповідає перед боржником і третіми особами, і суд може зобов’язати його надати забезпечення (ст. 273 LEF).

Якщо у вас рішення МКАС, а активи боржника — у Швейцарії, надішліть нам рішення, контракт із застереженням і все, що відомо про рахунки, дебіторів чи товар боржника. Скажемо, чи вистачає зв’язку зі Швейцарією для арешту, у якому кантоні починати і що підготувати до подання. Відповідаємо протягом одного робочого дня.

Практика: Виконання рішень МКАС за кордоном · Міжнародний комерційний арбітраж

Авторка — Ганна Цірат, доктор юридичних наук, партнер JVS Law. Виступала експертом з українського права у провадженнях Постійної палати третейського суду в Гаазі та пише українську національну монографію для International Encyclopaedia for Civil Procedure (Wolters Kluwer).

Опубліковано 16 жовтня 2026 року. Норми наведено за Федеральним законом про стягнення боргів і банкрутство (LEF, RS 281.1) і Законом про міжнародне приватне право (LDIP, RS 291) у редакції від 1 січня 2025 року, судовий збір — за Legge sulla tariffa giudiziaria кантону Тічино від 30 листопада 2010 року. Практика кантональних судів відрізняється — перед поданням звіряйте вимоги конкретного суду.