Home Новини Вирішення спорів Музейний провулок, 2-а: суд скасував дозволи — а поверхи лишилися

Музейний провулок, 2-а: суд скасував дозволи — а поверхи лишилися

Вирішення спорів 3 хв читання

Вирішення спорів | JVS Law

Скасувати дозвіл і знести побудоване — це дві різні справи, і друга виявляється значно довшою. Історія будинку на Музейному провулку, 2-а показує це майже лабораторно.

Зміст
  1. 1 Що там сталося
  2. 2 Чому одного позову було замало
  3. 3 Що було далі
  4. 4 Що з цього варто винести
будинок

Партнерка фірми Ганна Цірат вела цю справу pro bono як представниця Київської міської ради — одночасно в Господарському суді міста Києва та в Окружному адміністративному суді.

Що там сталося

Один з історичних будинків поруч із Національним художнім музеєм України мав дозвіл на надбудову аттикових і мансардного поверхів. Замість цього забудовник самочинно звів вісім повноцінних житлових поверхів.

Формально будинок ввели в експлуатацію, але вигляд говорив протилежне: фанера замість вікон, сміття на задньому дворі, арматура на місці задуманих балконів. Забудову обговорювали в медіа ще з 2014 року.

Чому одного позову було замало

Київрада подала до Господарського суду позов про знесення самочинного будівництва. Але суд не міг його задовольнити, поки існували чинні документи, які підтверджували відповідність збудованого проєктній документації та містобудівному законодавству.

Тобто спершу треба було прибрати папери. Це й стало підставою для другого позову — в Окружному адміністративному суді проти Державної архітектурно-будівельної інспекції та інших органів: визнати протиправними й скасувати рішення про видачу сертифікатів відповідності, на підставі яких згодом видали свідоцтва про право власності на квартири в незаконних поверхах.

16 червня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва цей позов задовольнив: сертифікати відповідності, видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві, скасовано, свідоцтва про право власності на квартири в незаконно зведених поверхах — теж, разом із записами про державну реєстрацію цих прав. Суд визнав, що органи влади діяли незаконно, коли видавали забудовнику ці сертифікати.

«Українська правда» повідомила про це 8 липня 2015 року — тоді ж заступник голови КМДА Павло Рябікін заявив, що це «не остання наша перемога».

Що було далі

А далі почалася та частина, про яку в прес-релізах пишуть рідко.

У вересні 2017 року в незаконній надбудові обвалилася панель на десятому поверсіпро це повідомив «Хмарочос» з посиланням на народного депутата Борислава Березу. Тобто конструкція, законність якої суд уже спростував, встигла показати ще й свою фізичну якість.

Для контрасту: незаконну надбудову над Будинком профспілок, яка фігурувала в тій самій кампанії 2015 року, знесли.

Публічних записів про те, що поверхи на Музейному провулку знесено, ми не знайшли. Станом на серпень 2026 року ми не маємо підтвердження виконання. Якщо у вас є документ, який це спростовує, — напишіть, ми оновимо сторінку.

Що з цього варто винести

Три речі, які повторюються в подібних справах:

  • Дозвільні папери — перший рубіж, а не деталь. Поки чинний сертифікат відповідності, суд не знесе нічого: він не може ігнорувати документ, який формально підтверджує законність.
  • Скасування права власності зачіпає третіх осіб. Разом із сертифікатами суд скасував свідоцтва людей, які купили квартири в цих поверхах, — і саме тут справи такого типу зазвичай грузнуть надовго.
  • Рішення суду і виконання рішення — різні строки. Виграний спір про дозволи не дорівнює знесеному об’єкту. Плануючи такий процес, треба одразу рахувати другий етап.

Спір навколо забудови, дозволів або права власності?

Дивимося, з чого починати: оскаржувати дозвільні документи, вимагати знесення чи заходити з боку реєстрації прав. Кажемо прямо, скільки етапів попереду і де процес упреться у виконання. Опишіть ситуацію — відповімо протягом одного робочого дня.

Ганна Цірат: профіль і форма →

Практика: Вирішення спорів в Україні

Первісна публікація — 16 липня 2015 року. Матеріал перероблено в серпні 2026 року; подальший перебіг справи описано за публічними джерелами, наведеними в тексті.