Монреальська конвенція 1999 року діє в Україні з 5 травня 2009 року — Україна приєдналася до неї Законом № 685-VI від 17 грудня 2008 року. Вона замінила Варшавську систему у відносинах між державами, які її ратифікували, і змінила головне: скільки перевізник винен пасажиру і за яких умов.
Зміст
З 28 грудня 2024 року діють нові, підвищені межі відповідальності — це найбільше підвищення за весь час дії конвенції. Нижче — чинні цифри й те, що за ними стоїть.
Коротко: Монреальська конвенція 1999 року діє в Україні з 5 травня 2009 року, але лише коли і держава відправлення, і держава призначення є її сторонами. Для подій з 28 грудня 2024 року перевізник відповідає за шкоду життю чи здоров’ю пасажира незалежно від вини до 151 880 СПЗ, а понад цю суму — без межі, якщо не доведе відсутності своєї недбалості. За подіями до цієї дати діють попередні межі, а позов подають протягом двох років з дати прибуття.
Чинні межі відповідальності перевізника
| Що відшкодовується | Первісна межа | З 28.12.2019 | Чинна з 28.12.2024 |
|---|---|---|---|
| Шкода життю або здоров’ю пасажира (ст. 21) | 100 000 СПЗ | 128 821 СПЗ | 151 880 СПЗ |
| Затримка пасажира (ст. 22(1)) | 4 150 СПЗ | 5 346 СПЗ | 6 303 СПЗ |
| Багаж: втрата, пошкодження, затримка (ст. 22(2)) | 1 000 СПЗ | 1 288 СПЗ | 1 519 СПЗ |
| Вантаж, за кілограм (ст. 22(3)) | 17 СПЗ | 22 СПЗ | 26 СПЗ |
СПЗ — спеціальні права запозичення, розрахункова одиниця МВФ; курс визначається щоденно за кошиком валют. Джерело: ICAO, «2024 Revised Limits of Liability Under the Montreal Convention 1999». Стаття 24 конвенції зобов’язує переглядати межі кожні п’ять років з поправкою на інфляцію.
Дворівнева відповідальність за шкоду пасажиру
За шкоду життю або здоров’ю пасажира конвенція встановлює два рівні, і це її головна відмінність від Варшавської системи.
Перший рівень — до 151 880 СПЗ. Відповідальність абсолютна: перевізник відповідає незалежно від вини. Доводити його недбалість не потрібно. Зменшити суму можна лише через необережність самого потерпілого.
Другий рівень — понад 151 880 СПЗ. Верхньої межі немає. Але щоб уникнути виплати, перевізник має довести, що шкода не є наслідком його недбалості чи протиправних дій або що вона спричинена виключно третьою особою. Тягар доказування лежить на перевізникові — не на пасажирі.
Де подавати позов і в які строки
Конвенція дає позивачеві вибір із п’яти судів — і цей вибір часто вирішує результат справи більше, ніж самі норми:
- за місцем реєстрації перевізника;
- за місцем його основної діяльності;
- за місцем укладення договору перевезення, якщо перевізник має там представництво;
- за місцем призначення рейсу;
- за місцем постійного проживання пасажира — лише у справах про смерть чи тілесні ушкодження і якщо перевізник туди літає і має там представництво. Цієї підстави у Варшавській системі не було взагалі.
Строк позовної давності — два роки з дати прибуття, дати, коли літак мав прибути, або дати припинення перевезення. Пропуск строку припиняє саме право на відшкодування (стаття 35(1) конвенції), а порядок обчислення строку визначає право суду, що розглядає справу (стаття 35(2)).
Оцінюєте вимогу пасажира до перевізника? Надішліть квиток і обставини — скажемо застосовні межі, варіанти юрисдикції і дворічну пастку строку.
Що з цього випливає на практиці
Конвенція застосовується не завжди. Лише якщо і держава відправлення, і держава призначення є її сторонами. Станом на 2026 рік це близько 140 держав та Європейський Союз. Якщо хоча б одна з двох країн маршруту не приєдналася, діє Варшавська система з набагато нижчими межами.
Межі — це стеля, а не сума виплати. Розмір відшкодування доводить позивач. Межа лише обмежує, скільки максимум можна стягнути в межах першого рівня.
Заявлений особливий інтерес знімає межу для багажу й вантажу. Якщо пасажир або вантажовідправник при здачі оголосив цінність і доплатив, перевізник відповідає в межах оголошеної суми, а не 1 519 СПЗ чи 26 СПЗ за кілограм.
Для перевізників важлива дата. Межі 2024 року застосовуються до подій з 28 грудня 2024 року. За інцидентами до цієї дати діють попередні цифри — тому в спорах завжди перевіряють, яка редакція меж була чинною на момент події.
Поширені запитання
Чи діє Монреальська конвенція в Україні?
Так. Україна приєдналася Законом № 685-VI від 17 грудня 2008 року, конвенція діє з 5 травня 2009 року і застосовується до перевезень між Україною та приблизно 140 державами-учасницями. Якщо інша країна маршруту не є учасницею, діє Варшавська система з значно нижчими межами.
Які чинні межі відповідальності авіаперевізника?
З 28 грудня 2024 року: 151 880 СПЗ за шкоду життю чи здоров’ю пасажира, 6 303 СПЗ за затримку пасажира, 1 519 СПЗ за багаж і 26 СПЗ за кілограм вантажу. До подій до цієї дати застосовуються попередні межі — тому в спорі спершу з’ясовують, яка редакція діяла на день події.
Чи можна судитися з авіакомпанією в українському суді?
Часто так. Конвенція дає позивачеві п’ять судів на вибір, зокрема за місцем призначення рейсу, а у справах про смерть чи тілесні ушкодження — і за місцем постійного проживання пасажира, якщо перевізник туди літає і має там представництво. Окрема угода про підсудність не потрібна — юрисдикція випливає з самої конвенції.
Який строк для позову до перевізника?
Два роки — з дати прибуття, з дати, коли літак мав прибути, або з дати припинення перевезення. Пропуск строку припиняє саме право на відшкодування (стаття 35(1) конвенції), а порядок обчислення строку визначає право суду, що розглядає справу (стаття 35(2)).
Чи 151 880 СПЗ — це максимум, який може отримати пасажир?
Ні. Це лише стеля абсолютної відповідальності. Понад неї відповідальність не обмежена, але перевізник звільняється від надлишку, якщо доведе, що шкода не є наслідком його недбалості або спричинена виключно третьою особою.
Історична довідка: розсилка JVS від 8 травня 2009 року (PDF, 3 с.) — огляд, підготовлений фірмою одразу після набрання конвенцією чинності для України. Документ подано без змін як архівний: наведені в ньому суми відповідальності відповідають стану на 2009 рік і відтоді переглядалися двічі, у 2019 та 2024 роках.