Гаазькі принципи вибору права: що вони дають договору з українською стороною

Міжнародні договори | JVS Law

У договорі з іноземним контрагентом стоїть рядок: «Усі спори за цим Договором вирішуються арбітражем за Регламентом ICC; місце арбітражу — Лондон». Питання просте: право якої держави регулює сам договір?

Правильна відповідь — жодне не обрано. Застереження про суд чи арбітраж саме собою вибором права не є, і Гаазькі принципи вибору права фіксують це прямим текстом. Нижче — що це за документ, які його правила варто знати тому, хто пише такі застереження, і чому один і той самий вибір права український суд та арбітраж прочитають по-різному.

Гаазькі принципи вибору права в міжнародних комерційних договорах схвалила Гаазька конференція з міжнародного приватного права 19 березня 2015 року. Це не конвенція: ратифікувати їх не потрібно й неможливо, обов’язкової сили вони не мають.

Працюють вони інакше — трьома способами. Як зразок для того, хто пише договір. Як орієнтир, коли суд або арбітраж тлумачить нечітке застереження. Як модель для національного законодавця. Приблизно так само в практиці живуть Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА.

Україна — держава-член Гаазької конференції. В українське законодавство Принципи не імплементовані, і не мали бути: їхня цінність не в обов’язковості, а в тому, що вони дають готові відповіді на питання, які національні закони найчастіше оминають.

• Зв’язку з обраним правом не потрібно (ст. 2(4)). Українська і турецька компанії можуть підпорядкувати договір швейцарському праву, не маючи у Швейцарії нічого. Українське право цьому не заперечує — але сама теза для багатьох досі неочевидна, і в переговорах її регулярно доводиться захищати.
• Різні частини — різне право (ст. 2(2)). Договір можна «розщепити»: скажімо, забезпечення підпорядкувати праву місця розташування активу, а решту — обраному праву. Стаття 5 Закону «Про міжнародне приватне право» це теж дозволяє, але вимагає, щоб частковий вибір був явно вираженим.
• Вибір форуму — не вибір права (ст. 4). Найчастіша помилка в договорах, які до нас потрапляють. «Арбітраж у Лондоні» не робить право англійським; за відсутності вибору застосовне право визначатиметься за колізійними нормами, і результат здатний здивувати обидві сторони.
• Застереження про право живе окремо від договору (ст. 7). Недійсність основного договору сама собою не робить недійсним вибір права — інакше не було б чим визначати наслідки тієї ж недійсності.

Ось місце, де Принципи дають найбільше практичної користі саме в українському контексті.

Стаття 3 дозволяє сторонам обрати не право держави, а «норми права» — загальновизнаний нейтральний і збалансований звід правил, як-от Принципи УНІДРУА. Але із застереженням: якщо право форуму не встановлює інше. В Україні воно встановлює — і для двох форумів по-різному.

Наслідок практичний і недешевий: рішення про недержавні правила треба ухвалювати разом із вибором форуму, а не окремо. Обравши Принципи УНІДРУА і водночас український суд, ви отримаєте не той договір, який писали. Як саме працює арбітражне застереження, коли доходить до справи, ми показували на спорі з китайським партнером.

• Тримати вибір права окремим пунктом, а не всередині розділу про спори: так їх важче переплутати — і важче втратити разом.
• Писати вибір явно: «цей Договір регулюється правом [держави]». Частина 2 статті 5 Закону «Про МПрП» допускає й вибір, що прямо випливає з умов правочину, але доводити це доведеться вам.
• Якщо потрібне «розщеплення» — прописати його окремо й недвозначно, інакше воно не спрацює.
• Якщо потрібні недержавні правила — узгодити це з арбітражним застереженням в одному пакеті.
• Звірити імперативні норми й публічний порядок: стаття 11 Принципів і їхні українські аналоги обмежують обране право незалежно від того, наскільки чітко ви його обрали.

Первісна публікація — 15 вересня 2016 року. Матеріал перероблено й доповнено в серпні 2026 року; стан законодавства наведено на цю дату.