Технологія Міноборони у вашому виробництві: що ви отримуєте, що віддаєте і коли можете втратити право

Компанія безоплатно отримує від Міноборони технологію, перевірену на фронті, вкладає гроші в лінію і доопрацьовує виріб. Через рік з’ясовується, що те саме право отримали ще кілька конкурентів. Власні вдосконалення компанія за договором передала державі. А строк права закінчиться разом з експериментом, можливо, раніше, ніж окупиться обладнання. Жодна з цих обставин не є порушенням: усе це прямо випливає з постанов, за якими держава передає технології.

Держава вже активно передає виробникам технології, створені у війську. За даними Міноборони, лише у четвертому кварталі 2025 року виробники отримали 30 таких прав. У липні 2026 року відкрили доступ до восьми технологій, серед яких дрон-перехоплювач Octopus, керований боєприпас, детектор дронів «Вітряк» і системи зв’язку та керування для безпілотників і наземних роботизованих комплексів. Попит є, а от умови, на яких компанія отримує технологію, у новинах майже не обговорюють.

Нижче відповідаємо на вісім питань, які директор і юрист оборонного підприємства мають з’ясувати до підписання договору з Міноборони.

Коротко: Міноборони передає технології виробникам за двома режимами. Безоплатне право за постановою № 1310 отримують лише виконавці державних контрактів, без ексклюзиву і лише для виробництва в Україні; платну ліцензію за постановою № 834 може отримати й іноземна компанія, а ексклюзив — лише через конкурс. В обох режимах держава отримує право на ваші вдосконалення, а строк права залежить від воєнного стану. Права держави на технологію треба перевіряти окремо на кожен об’єкт, а доступ іноземця до документації вже є експортом.

Зараз діють два режими, і в новинах їх часто плутають.

Постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2025 № 1310 (далі — постанова № 1310) запустила експеримент: Міноборони безоплатно надає право використовувати технології, які створили військові частини, органи військового управління та установи Міноборони, ЗСУ і Держспецтрансслужби. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2026 № 834 (далі — постанова № 834) запровадила ліцензії на будь-які об’єкти інтелектуальної власності, що належать державі в особі Міноборони чи іншого органу, який управляє військовим майном. За загальним правилом така ліцензія платна.

Практичне правило таке. Якщо ви виробляєте для ЗСУ в Україні і готові працювати поруч із конкурентами, постанова № 1310 дає найшвидший і найдешевший доступ, ще й із супроводом розробника. Якщо потрібні ексклюзив, довгий строк, продаж за кордон або цивільний ринок, шлях лише один: ліцензія за постановою № 834.

Обидві постанови дають змогу до підписання договору ознайомитися з технічною документацією за договором про нерозголошення і за власний кошт виготовити тестові зразки (п. 14 Порядку за постановою № 1310, п. 8 Порядку за постановою № 834). Але за постановою № 834 ознайомлення не гарантоване: його надають за рішенням органу управління і лише якщо документація є. Цим варто користуватися: зразок покаже, чи технологія справді лягає на ваше виробництво.

Якщо технологія засекречена, ознайомитися з нею можна лише після того, як компанія отримає від СБУ спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею (ст. 20 Закону України «Про державну таємницю»). Для цього потрібні приміщення і сховища, що відповідають вимогам режиму секретності, і режимно-секретний орган. Дозвіл не надають, якщо керівник компанії не є громадянином України або не має допуску до державної таємниці. Працівникам, які працюватимуть із документацією, потрібні допуски, а перевірка СБУ щодо кожного триває до одного місяця (ст. 24). Тож це варто з’ясувати до подання заявки, а не після.

За постановою № 1310 — ні. Якщо одну технологію хочуть кілька компаній, право отримує кожна з них у порядку черговості (п. 13). Конкурсу немає, тож немає і способу закріпити технологію за собою. Для інвестора це головний фактор оцінки: бізнес, побудований лише на такому праві, не має захисту від конкурентів, які прийдуть із тим самим виробом.

Ексклюзив можна отримати лише за постановою № 834, і лише через конкурсний відбір: виключна або одинична ліцензія на об’єкт, що використовується у виробництві, без конкурсу не видається (п. 12). Що потрібно знати про конкурс:

Оголошення має з’явитися щонайменше за 30 календарних днів до видачі ліцензії (п. 33). В оголошенні вказують критерії, строк початку та обсяги серійного виробництва, кількість ліцензій і початкову пропозицію щодо плати (п. 34).

Перемагає не той, хто першим прийшов, а той, хто переконливіше доведе спроможність. Критерії можуть включати план виробництва, обсяг інвестицій, наявні потужності, фінансову і технічну спроможність (п. 36). Оцінює комісія з п’яти осіб, троє з яких незалежні експерти (п. 37). Отже, готуватися варто заздалегідь: бізнес-план і підтвердження потужностей потрібні в день оголошення.

Якщо ви єдиний претендент, відбір не вважається проведеним (п. 38). Що далі, постанова не каже: чи видадуть вам ліцензію без конкурсу, чи лише невиключну, чи оголосять відбір повторно. Порядок відбору Міноборони мало затвердити окремо (п. 32), але станом на 19.10.2026 ми його у відкритому доступі не знайшли. На нашу думку, орган управління може або скасувати своє рішення про відбір і видати невиключну ліцензію, або оголосити відбір повторно. Тому компанії, якій потрібен саме ексклюзив, варто з’ясувати позицію органу управління ще до оголошення.

Ексклюзив дає ще одну перевагу. Оборонні особливості закупівель дозволяють укласти державний контракт без електронної системи закупівель, якщо товар може поставити лише певна компанія через необхідність захисту прав інтелектуальної власності (пп. 9 п. 9 Особливостей, затверджених постановою № 1275). Ця підстава потрібна для інших товарів і послуг: озброєння, військову техніку, боєприпаси та їх складові й так закуповують поза електронною системою. На нашу думку, власник виключної ліцензії може посилатися на цю підставу, хоча рішення ухвалює замовник.

Невиключну ліцензію за постановою № 834 видають без конкурсу, якщо орган управління не вирішив інакше (п. 13). На нашу думку, «рівні умови» тут означають однакову ціну й умови для всіх ліцензіатів, тож переговори про знижку для одного виробника постанова не передбачає.

Це питання, яке найчастіше недооцінюють, хоча саме тут компанія може втратити найбільше.

За постановою № 1310. Якщо договір дозволяє вам доопрацьовувати технологію, ви зобов’язані передати результати Міноборони, а Міноборони може використовувати їх безоплатно «без обмежень за територією, часом або способом використання» (п. 8 Порядку). Крім того, розробник вносить зміни до технічної документації, зокрема «за результатами розгляду пропозицій, поданих суб’єктами господарювання», і повідомляє про ці зміни інших отримувачів права (п. 16). На нашу думку, з цього випливає, що ваше вдосконалення може потрапити в документацію, яку отримують ваші конкуренти за тією самою технологією. Постанова не забороняє цього і не передбачає компенсації.

За постановою № 834. Якщо ліцензія дозволяє змінювати об’єкт, договір обов’язково має передбачати право органу управління використовувати результати змін (п. 15). Обсяг цього права постанова не визначає, тож тут є простір для переговорів: використання лише для власних потреб держави чи також ліцензування іншим.

Якщо ви працюєте з військовою частиною як підрядник, а не як ліцензіат. З 9 жовтня 2026 року діє наказ Міністерства оборони України від 14.08.2026 № 294. За ним військова частина може залучати підрядника до вдосконалення технології Міноборони лише за умови, що договір передає державі всі виключні майнові права на створені зміни й вдосконалення (п. 2 розд. III).

Чи окуплю я вдосконалення в ціні контракту? Для безпілотних систем і засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня ціну державного контракту розраховують за Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275. До ціни не включають витрати на дослідно-конструкторські роботи, які не стосуються цього контракту або виконані до його укладення, якщо сам контракт не передбачає іншого (п. 6 Порядку). Прибуток обмежено 25 % виробничої собівартості (п. 5). Отже, якщо ви доопрацювали технологію до контракту, повернути ці витрати через ціну можна, лише якщо так прямо записано в контракті. Роялті за ліцензією за постановою № 834 Порядок не згадує. Оскільки їх немає серед витрат, які виключають із ціни, на нашу думку, їх можна включити до ціни як інші витрати, пов’язані з виготовленням. Але розрахунок варто узгодити із замовником заздалегідь.

Що з цього випливає на практиці:

• до початку доопрацювання письмово визначте, що саме є «модифікацією технології», а що є вашою власною розробкою, створеною поруч із нею (наприклад, нова система керування чи технологічний процес);
• власну розробку оформлюйте окремо: окрема документація, окремий облік витрат, дати створення;
• у ліцензії за постановою № 834 домовтеся, чи може орган управління передавати ваші зміни іншим ліцензіатам.

Як розмежувати ліцензовану технологію і власну розробку в договорах, пояснюємо в розділі про трансфер технологій та інвестиції в розробки.

Уже доопрацьовуєте технологію Міноборони або тільки готуєте договір? Надішліть нам проєкт договору чи ліцензії — скажемо, які ваші вдосконалення за ним відійдуть державі і як відокремити власну розробку.

Право за постановою № 1310 не може діяти довше, ніж експеримент (п. 9 Порядку). А експеримент триває, доки діє воєнний стан, але не довше двох років з 21 жовтня 2025 року. Тобто за будь-якого сценарію не пізніше 21 жовтня 2027 року. Після завершення Міноборони має подати Уряду звіт і пропозиції щодо змін до законодавства (п. 4 постанови № 1310), тож експеримент, імовірно, подовжать або перетворять на постійний механізм. Але гарантії цього немає, і умови можуть змінитися.

Три ризики, які варто врахувати вже зараз:

Дострокове завершення. Якщо воєнний стан припинять раніше, експеримент закінчиться разом з ним, без перехідного періоду. Постанова № 834 після воєнного стану діє ще три місяці, і саме тоді можна встигнути оформити ліцензію на її підставі.

Подовження експерименту не подовжує ваш договір автоматично. Якщо в договорі вказано конкретну дату, його доведеться змінювати. Перевірте, як сформульовано строк у вже підписаному договорі, а в новому прив’яжіть його до строку експерименту.

Право, отримане до липня 2026 року. Закон України від 21.08.2025 № 4585-IX доповнив Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» перехідним правилом. Ліцензії та дозволи Міноборони, видані до набрання чинності порядком Кабінету Міністрів, тобто до 2 липня 2026 року, діють до кінця свого строку, але не більше одного року (п. 2¹ ст. 8). Чи поширюється це правило на права за постановою № 1310, прямо не сказано. Але Міноборони саме називає їх ліцензіями: воно повідомляло про 30 ліцензій, наданих виробникам у четвертому кварталі 2025 року (повідомлення від 10.07.2026). Тому, на нашу думку, є ризик, що права, отримані до 2 липня 2026 року, обмежать 2 липня 2027 року, навіть якщо експеримент подовжать.

Запасний шлях варто знати заздалегідь. Для виконавця державних контрактів найближчий варіант — безоплатна невиключна ліцензія для потреб безпеки і оборони за п. 41 Порядку за постановою № 834. Але її видають за рішенням органу управління, а не автоматично, і без безоплатного супроводу розробника. Для комерційних продажів чи експорту знадобиться платна ліцензія.

Ліцензію можна отримати лише на те, що належить державі. Постанова № 834 каже лише, що набуття державою майнових прав «підтверджується відповідно до законодавства» (п. 4 Порядку), і не зобов’язує показати документ ліцензіату. Перевірити це за реєстром не вийде: авторське право на програму чи документацію виникає без реєстрації (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), а державна реєстрація добровільна, тож відсутність запису нічого не доводить. Тому документ треба просити окремо на кожен об’єкт:

Як визначити, кому належать права на розробки військових, створене за державні кошти і за гранти, ми докладно розібрали в статті «Чия технологія: карта прав на оборонні розробки». Попросіть ці документи ще на етапі ознайомлення. А в договорі передбачте запевнення органу управління про належність прав і порядок дій, якщо права на технологію заявить третя особа, наприклад волонтер чи колишній військовослужбовець, який вважає розробку своєю.

Більшість оборонних технологій публічно не оголошують. Постанова № 834 прямо звільняє від публічного оголошення об’єкти з інформацією з обмеженим доступом і ті, що використовуються у виробництві озброєння, військової техніки та боєприпасів (п. 27). Про них можуть повідомляти адресно: листами постачальникам Міноборони, учасникам реєстру виконавців державних контрактів, через об’єднання виробників (п. 28). За постановою № 1310 на практиці повідомлення збирають через закритий розділ порталу Brave1, і подавати їх обов’язково (повідомлення Міноборони від 10.07.2026).

Найпростіший спосіб потрапити в це коло — внестися до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів. Реєстр веде Міноборони (постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2021 № 233 у редакції від 17.12.2025). Заяву подають через електронний кабінет (п. 20 Порядку), рішення ухвалюють не пізніше ніж за 10 робочих днів (п. 23). Відмовляють, зокрема, через зв’язки з державою-агресором, санкції щодо компанії чи її кінцевого бенефіціара, банкрутство або недостовірну інформацію (п. 24).

Реєстр дає більше, ніж доступ до технологій. Він відкриває право за постановою № 1310, право використовувати програмні продукти й бази даних Міноборони для навчання моделей штучного інтелекту за постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2026 № 310 і адресні повідомлення за постановою № 834. Для експортера, якому права на технологію належать самому, він ще й звільняє від повноважень Кабінету Міністрів на експорт (постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2026 № 875). Цей виняток діє під час воєнного стану і шість місяців після його припинення.

Одне застереження. У заяві компанія вказує, які об’єкти інтелектуальної власності вона використовує (пп. 18 п. 19 Порядку). На нашу думку, якщо компанія назве своєю технологію, права на яку насправді належать державі (наприклад, створену засновником під час служби), це може бути визнано недостовірною інформацією. А це підстава для виключення з реєстру (пп. 7 п. 25) і втрати всього, що реєстр дає. Тому розділ про інтелектуальну власність у заяві варто перевірити так само ретельно, як перед угодою з інвестором.

Ще один інструмент: будь-хто може запитати орган управління, які об’єкти інтелектуальної власності в нього є і на яких умовах можна отримати ліцензію, за правилами доступу до публічної інформації (п. 25 Порядку за постановою № 834). Відповідь щодо закритих технологій буде обмеженою, але запит фіксує ваш інтерес.

Подаєте заяву до реєстру виконавців державних контрактів? Надішліть нам розділ про інтелектуальну власність — перевіримо, чи немає в ньому технологій, права на які може заявити держава.

Більше, ніж здається. Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» (далі — Закон про експортний контроль) називає експортом не лише вивезення товару, а й «розкриття технології іноземцю чи особі без громадянства», навіть в Україні (ст. 1). Технологією вважається будь-яка незагальнодоступна інформація, потрібна для розроблення, виробництва чи використання військових виробів: креслення, специфікації, програми, а також консультації та навчання.

Отже, ваша компанія здійснює експорт, коли:

• іноземний інженер чи технолог працює з документацією на військовий виріб;
• іноземний співзасновник або член наглядової ради отримує доступ до технічних матеріалів;
• іноземний інвестор чи його консультанти вивчають технічну документацію під час перевірки компанії перед угодою.

На це потрібні реєстрація в Держекспортконтролі (до 30 робочих днів, а з міжвідомчим узгодженням до 60, ст. 12 Закону про експортний контроль) і дозвіл (до 30 днів, а з міжвідомчим погодженням до 90 днів, п. 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807). Відповідальність несе українська компанія: за передачу без дозволу закон передбачає штраф у розмірі 100 % вартості переданого, а якщо завдано шкоди національним інтересам чи порушено міжнародні зобов’язання України, — 150 % (ст. 24, 25). Як оцінювати «вартість» розкритої технології, закон не каже. Як пройти реєстрацію і отримати дозвіл, пояснюємо в розділі про технології подвійного використання та експортний контроль. На нашу думку, перевірку компанії іноземним інвестором краще будувати так, щоб іноземці бачили опис можливостей виробу та юридичні документи, а технічну документацію вивчали українські фахівці, або заздалегідь отримати дозвіл.

Якщо технологія засекречена, дозвіл на експорт не допоможе. Доступ до державної таємниці мають лише громадяни України з допуском, а іноземцям його надають лише у виняткових випадках: на підставі ратифікованого міжнародного договору або письмового розпорядження Президента (ст. 27 Закону «Про державну таємницю»). А якщо інвестор захоче поставити на посаду керівника іноземця, компанія ризикує втратити спеціальний дозвіл, а з ним і доступ до засекреченої технології: новий дозвіл за такого керівника не видадуть, а чинний СБУ може скасувати (ч. 6, 7 ст. 20). Це варто врахувати в інвестиційному договорі, коли сторони домовляються про право призначати керівника. Це одне з небагатьох місць, де українське право вже обмежує контроль іноземного інвестора, хоча загального скринінгу іноземних інвестицій в Україні поки немає. Про стан цього питання ми писали в статті «Скринінг ПІІ в Україні: що змінює новий Регламент ЄС — і що залишається».

Якщо ж іноземний партнер хоче сам виробляти за технологією Міноборони, право за постановою № 1310 йому не підходить: воно діє лише в Україні, а іноземна компанія може отримати право лише через договір Міноборони з урядом чи оборонним відомством своєї держави, якщо вона член НАТО (п. 17). Для приватного іноземного партнера реальний шлях — ліцензія за постановою № 834 з дотриманням експортного контролю (п. 16).

Якщо ж технологію за кордон передаєте ви, врахуйте окремий воєнний режим експорту, запроваджений тією самою постановою № 875 на час воєнного стану і шість місяців після нього. Він охоплює технології військового призначення й подвійного використання, а також товари, прийняті на озброєння або кодифіковані, за контрактами від 15 млн гривень; для складових частин порогу немає (пп. 3, 4 Порядку, затвердженого постановою № 875). До держав, з якими Україна уклала угоду «Drone Deal», дозвіл видають без Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, а рішення ухвалюють протягом 30 календарних днів (пп. 5, 16, 18). Але умови жорсткі. Держава-імпортер має гарантувати, що технологію надають у користування, а не продають, що реекспорт можливий лише з дозволу Держекспортконтролю і що інформацію про всі модифікації виробів, виготовлених за технологією, передадуть Україні (п. 11). За дозвіл на експорт технології платять 20 % вартості виробів, які виготовлять за ліцензією, за цінами державних закупівель, і ще 20 % — якщо такі вироби продають у треті країни (п. 11, 12 Порядку; п. 5¹ додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 746). За даними Української ради зброярів, станом на кінець серпня 2026 року за цим механізмом не видали жодного дозволу.

Договір з Міноборони не є типовим: багато умов постанови залишають сторонам. Ось що ми радимо узгодити до підписання (детальніше про нашу роботу з договорами — у розділі структурування договорів та міжнародні контракти).

Перелік об’єктів і документації, що передаються, і документи, які підтверджують права держави на кожен об’єкт.

Межі вдосконалень: що вважається модифікацією технології, а що — вашою окремою розробкою; чи може держава передавати ваші зміни іншим.

Строк: прив’язка до строку експерименту, а не до конкретної дати; для ліцензії — порядок продовження.

Продаж за кордон: за постановою № 1310 право діє лише в Україні, і чи можна експортувати вже виготовлені вироби, постанова не каже. Якщо плануєте експорт, домовтеся про це прямо.

Строки запровадження у виробництво і наслідки їх порушення: за постановою № 834 держава може відмовитися від договору в односторонньому порядку, якщо ви не почнете використання вчасно (п. 18).

Компенсацію доопрацювання в державному контракті: витрати на дослідно-конструкторські роботи до контракту в ціну не включають, якщо контракт цього прямо не передбачає (п. 6 Порядку за постановою № 1275).

Супровід розробника для ліцензії за постановою № 834: авторський нагляд, оновлення програм, доступ до змін документації.

Субліцензії дочірнім компаніям. Постанова № 834 допускає їх, якщо це передбачено ліцензією (п. 14), але не визначає, хто є «дочірньою» особою. Визначте це через контроль, тобто можливість вирішального впливу на діяльність компанії (ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), і окремо вирішіть, чи вважається дочірнім спільне підприємство з іноземним партнером.

Доступ іноземців: хто з ваших працівників, партнерів чи субпідрядників може бачити документацію і хто отримує дозвіл на експорт.

Запевнення щодо прав і порядок дій, якщо права заявить третя особа.

І ще одне. Військова частина, яка керує технологією, сама ліцензій не видає, а лише подає пропозиції підрозділу Міноборони з питань інтелектуальної власності (розд. III, IV наказу № 294). Видавати ліцензії вона може, лише якщо Міноборони своїм рішенням уповноважило її на це (пп. 1, 23 Порядку за постановою № 834). Без такого рішення домовленостей лише з військовою частиною недостатньо.

• Якщо ви вже маєте право за постановою № 1310, перевірте в договорі строк, умови про вдосконалення і про продаж за кордон.
• Якщо плануєте вдосконалювати технологію, розмежуйте модифікацію і власну розробку до початку робіт.
• Якщо вам потрібен ексклюзив, готуйте документи для конкурсу за постановою № 834 заздалегідь.
• Якщо у вас працюють іноземці або йдуть переговори з іноземним інвестором, перевірте, чи не потрібен дозвіл Держекспортконтролю вже зараз.
• Якщо вас немає в реєстрі виконавців державних контрактів, внесіться до нього, і перевірте розділ про інтелектуальну власність у заяві.

Про те, як ми супроводжуємо отримання прав і переговори з Міноборони, — у розділі про оборонні технології та військові закупівлі. Про те, кому належать права на розробки військових, — у нашій статті «Чия технологія: карта прав на оборонні розробки». Стаття не є юридичною консультацією. Правове регулювання станом на 20 жовтня 2026 року.