Скринінг ПІІ в Україні: що змінює новий Регламент ЄС — і що залишається

Зміст

• 1. Що насправді змінює новий Регламент ЄС
• 2. Два українські законопроєкти: що підлягатиме скринінгу
• 3. Три поточні точки входу — і чому вони можуть не залишитися назавжди
• 4. Структурування на перехідний період
• 5. FAQ

~ 12 хвилин читання

Практичний посібник для іноземних інвесторів у новому режимі скринінгу ПІІ в Україні

19 травня 2026 року Європейський парламент ухвалив новий Регламент ЄС про скринінг іноземних інвестицій — найзначніше оновлення підходу ЄС до цього питання з 2019 року. Для більшості інвесторів, зосереджених на ринках ЄС, це означає оновлення процедур комплаєнсу та підготовку до обовʼязкового скринінгу в секторах, які раніше не підлягали обовʼязковій перевірці. Для інвесторів, які дивляться на Україну, картина є більш нюансованою — і більш важливою.

Україна є країною-кандидатом на вступ до ЄС, і у Верховній Раді наразі розглядаються два конкуруючі законопроєкти про скринінг ПІІ. Жоден із них не розроблявся з урахуванням остаточного тексту нового Регламенту. Будь-який закон, який Україна ухвалить зараз, зрештою буде перевірено на відповідність новому еталону ЄС у процесі вступу. Зробити це правильно важливо не лише для безпеки України, а й для регуляторної довіри, якої потребують іноземні інвестори.

Ключова зміна є простою: те, що раніше було добровільним, стало обовʼязковим. У рамках старого регламенту 2019 року держави-члени ЄС заохочувалися — але не зобовʼязувалися — до підтримки механізмів скринінгу ПІІ. Новий Регламент усуває цю необовʼязковість. Усі держави-члени тепер повинні запровадити обовʼязковий режим попереднього скринінгу в чітко визначеному мінімальному наборі секторів: оборонні технології включно зі штучним інтелектом, квантовими технологіями та напівпровідниками; енергетика, транспорт і цифрова інфраструктура; критична сировина; товари подвійного використання.

Три інші зміни мають безпосередній вплив на структурування угод. По-перше, Регламент закриває так звану прогалину Xella: інвестиції через дочірні компанії, зареєстровані в ЄС та контрольовані інвесторами з третіх країн, тепер підпадають під скринінг. По-друге, органи влади отримали право перевіряти завершені, але не нотифіковані угоди в обовʼязкових секторах протягом 5 років після закриття — це значне розширення повноважень. По-третє, координаційна роль Єврокомісії посилена, тобто угода, схвалена однією державою-членом, може все одно привернути увагу Комісії.

Водночас новий Регламент є — свідомо — мінімальним стандартом, а не стелею. Він закріплює принцип мінімальної гармонізації: держави-члени можуть встановлювати суворіші або додаткові вимоги. Дві сфери, де це важливо для України, — це гринфілд-інвестиції та угоди щодо нематеріальних активів. Регламент вводить визначення обох, але не зобовʼязує їх скринінгу — залишаючи цей вибір національним законодавцям. Жоден з поточних українських законопроєктів цього вибору не робить.

Детальний порівняльний аналіз обох законопроєктів відповідно до моделей ЄС та США доступний у наших попередніх публікаціях. Цей розділ зосереджений на практичному питанні: які сектори та типи угод фактично підлягатимуть скринінгу за кожним законопроєктом.

Законопроєкт № 14062 охоплює три категорії: оператори критичної інфраструктури, внесені до державного реєстру; компанії, що здійснюють видобуток металевих руд та неметалевих корисних копалин, визначених як стратегічно важливі (перелік має затвердити КМУ); та компанії, що займаються розробкою, виробництвом, модернізацією, ремонтом, транспортуванням, утилізацією та торгівлею товарами військового призначення і подвійного використання. Скринінг ініціюється при придбанні понад 25% прав голосу, права призначення виконавчих органів або активів, що становлять 10% і більше балансової вартості цільової компанії.

Законопроєкт № 14062-1 визначає обʼєкти скринінгу ширше — як юридичні особи та активи, що діють у секторах, визначених КМУ (перелік ще не затверджено). Скринінг ініціюється при набутті контролю, придбанні основних засобів на суму 10% і більше балансової вартості, придбанні земельних ділянок оборонного чи енергетичного призначення або прав, що забезпечують вирішальний вплив на діяльність обʼєкта.

Обидва законопроєкти мають спільну архітектуру: порогові значення корпоративного контролю поєднані з тригером вартості активів. Охоплені сектори значною мірою відповідають обовʼязковому мінімуму за новим Регламентом ЄС. Проте жоден із законопроєктів не охоплює повного кола секторів, які адресує новий Регламент, — зокрема дослідження у сфері напівпровідників, системи ШІ для оборонних застосувань та певні категорії цифрової інфраструктури.

Порівняння двох законопроєктів із новим Регламентом ЄС виявляє три категорії угод, які наразі перебувають поза обовʼязковим скринінгом. Для інвесторів, що розглядають вхід в Україну, це реальні варіанти структурування сьогодні — але кожен із них несе законодавчий ризик, який необхідно враховувати.

Точка входу перша: угоди щодо нематеріальних активів

Обидва законопроєкти визначають тригери скринінгу активів через поняття основних засобів — матеріального майна (будівлі, обладнання, техніка). Нематеріальні активи — інтелектуальна власність, вихідний код, алгоритми, бази даних, комерційні таємниці — повністю виходять за межі цього тригера. Угода, структурована як ліцензійна угода на ІВ, передача технологій або придбання патентного портфеля — без придбання корпоративної частки в будь-якій українській компанії — не ініціює обовʼязкового скринінгу за жодним із поточних законопроєктів.

Для інвесторів, чия основна зацікавленість полягає у доступі до українських технологій, а не у власності на українські підприємства, це створює варіант структурування, який повністю уникає процедури скринінгу. Ліцензійна угода на навігаційне програмне забезпечення, передача виробничого ноу-хау або угода про спільні НДДКР — жодна з них не ініціює вимогу нотифікації за жодним із законопроєктів.

Законодавчий ризик є реальним. Новий Регламент ЄС прямо визнає, що передача нематеріальних активів може підривати безпеку, а принцип мінімальної гармонізації дозволяє Україні поширити скринінг на такі угоди. Будь-яка майбутня поправка, що закриває цю прогалину, може застосовуватися проспективно, зокрема до поточних ліцензійних відносин. Інвестори, що використовують цю точку входу, мають структурувати угоди з положеннями щодо розірвання та перегляду умов.

Точка входу друга: гринфілд спільні підприємства

Жоден із законопроєктів не охоплює гринфілд-інвестиції — створення нового підприємства з нуля. Іноземний інвестор, що засновує нове спільне підприємство з українським партнером, який вносить наявні технології, ноу-хау або вихідний код, перебуває поза тригерами скринінгу за обома законопроєктами. Іноземний інвестор технічно нічого не набуває і тому уникає будь-якого зобовʼязання щодо нотифікації.

У контексті відбудови України гринфілд спільні підприємства, ймовірно, стануть поширеною структурою входу: вони дозволяють іноземним інвесторам відмежуватися від зобовʼязань та проблем існуючих українських підприємств. Прогалина може не бути постійною: новий Регламент ЄС вперше вводить визначення гринфілд-інвестицій, а траєкторія вступу України до ЄС створює тиск щодо поширення скринінгу на такі структури.

Точка входу третя: угоди нижче порогу вартості активів

Обидва законопроєкти встановлюють тригер на рівні 10% і більше балансової вартості основних засобів цільової компанії. Угоди щодо активів нижче цього порогу або щодо активів, що не класифікуються як основні засоби за українськими стандартами бухгалтерського обліку, перебувають поза тригером. Для інвесторів, які придбавають конкретне обладнання, технологічні компоненти або елементи інфраструктури, що становлять менше 10% балансу, це створює шлях до придбання без скринінгу навіть у секторах, що підлягають перевірці.

Регуляторна невизначеність реальна, але обмежена. Новий Регламент ЄС встановлює мінімальний стандарт для будь-якого стійкого українського законодавства щодо скринінгу.

Закладайте умови скринінгу в документи угоди від самого початку. Як тільки закон про скринінг буде ухвалено, нотифікація стане обовʼязковою умовою закриття угоди у визначених секторах. Кінцеві строки, права на розірвання та умови виходу мають відображати цю вимогу. Правильне структурування інвестицій враховує ці умови від самого початку.

Для угод щодо технологій та ІВ — проводьте подвійний аналіз. Формальна відповідь на питання «чи підлягає це нотифікації?» наразі може бути «ні», але профіль ризиків — це окреме питання. Ретельний правовий дю-ділідженс для будь-якої угоди, повʼязаної з технологіями в Україні, має враховувати як поточну позицію щодо скринінгу, так і перспективний законодавчий ризик.

Включайте законодавчий ризик у структуру угоди. Для угод, що використовують будь-яку з трьох точок входу, описаних вище, структурна робота не завершується після закриття угоди. Застереження про зміну законодавства, тригери перегляду та положення про вихід є стандартними інструментами для управління цим ризиком.

Слідкуйте за питанням інституційного дизайну. Якість режиму скринінгу на практиці залежить менше від формального переліку секторів, ніж від інституційної культури органу, який його застосовує. Під час інвестування в Україну розуміння інституційного середовища є частиною аналізу.

Україна будує свій режим скринінгу ПІІ в момент, коли еталон ЄС щойно перезавантажився. Тиск на приведення до відповідності в рамках процесу вступу врешті-решт закриє багато з поточних прогалин. Питання в тому, чи Україна зробить це свідомо — в поточному законодавчому циклі — чи шляхом виправлення під тиском умов вступу, вже після того, як витрати від невідповідності будуть понесені.

Для інвесторів, які зараз структурують угоди, це питання формує профіль ризиків кожної угоди в секторах, які новий Регламент визначає як обовʼязкові, — і кожної технологічної угоди, що наразі перебуває нижче формального порогу скринінгу, але вище порогу стратегічної чутливості.