Експертний висновок з українського права: як правильно відібрати експерта і що пояснити іноземному колезі

Іноземний партнер або клієнт звертається з конкретним запитом: потрібен Ukrainian law expert для міжнародного арбітражу, іноземного суду або складної транзакції. Знайти когось — не проблема. Проблема в іншому: як правильно відібрати, щоб не підвести іноземного колегу й не зашкодити власній репутації.

Ця стаття — практичний гід для українського юриста, який виконує цю задачу. Не про те, як працює інститут expert witness — ви це знаєте. Про те, що є специфічним для міжнародних форумів, де виникають сюрпризи, і як правильно сформулювати рекомендацію іноземному колезі.

Ви знаєте різницю між кандидатом і доктором юридичних наук. Іноземний колега — ні. Для нього обидва є “PhD”. Тому перше, що вам треба зробити, — пояснити цю різницю в термінах, які він розуміє.

Доктор юридичних наук (Doktor yurydychnykh nauk) — це вищий науковий ступінь, який вимагає оригінального доктринального внеску в науку. За академічною вагою вона відповідає німецькій Habilitation — другому науковому ступеню після PhD. Кандидат наук (Kandydat nauk) — перший науковий ступінь, аналог PhD.

Для цивільно-правових юрисдикцій — Швейцарії, Австрії, Нідерландів — і для інвестиційного арбітражу ступінь доктора юридичних наук має суттєву вагу під час оцінювання конкуруючих експертів. Якщо ваш кандидат — кандидат наук, а експерт протилежної сторони — доктор з активною публікаційною діяльністю, це стає помітним під час оспорювання кваліфікацій.

Але тут є важливий нюанс, який варто пояснити іноземному колезі: сам по собі ступінь говорить небагато. Більшість українських кандидатів і докторів наук публікує необхідні статті перед захистом і повертається до практики. Їхня подальша наукова активність є мінімальною або відсутньою. Це норма, а не виняток.

Що реально важливо для міжнародного трибуналу: чи продовжує людина писати після захисту — публікації у виданнях, індексованих у Scopus або Web of Science, внески в міжнародні правові енциклопедії, аналітичні матеріали щодо конкретних питань українського права в міжнародному контексті.

Найбільш значуща норма українського права для іноземних юристів у комерційних спорах — та, яку рідко згадують у міжнародних контрактах: стаття 551 Цивільного кодексу України.

Стаття 551 надає українським судам дискреційні повноваження зменшувати договірні неустойки, які вони вважають непропорційними. Це не теоретичний ризик: суди користуються цим повноваженням систематично, і в оспорюваних справах зменшення бувають кратними. Наводити конкретний відсоток як константу не варто — діапазон залежить від обставин, формулювань договору і співвідношення неустойки зі збитками, тож перед висновком його треба звіряти з практикою у справах зі схожими фактами.

Іноземний колега, скоріш за все, не знає про цю норму — або знає її теоретично, але не розуміє масштабу її застосування на практиці. Ваше завдання — пояснити, де саме виникає ризик.

Ризик виникає, коли спір вирішується українським судом або арбітражем, що застосовує українське право. Якщо іноземне арбітражне рішення подається в Україні для визнання і виконання — українські суди не переглядають справу по суті та не застосовують статтю 551 на цій стадії.

Тобто, питання статті 551 актуальне на стадії укладання контракту і вибору форуму — не на стадії виконання рішення.

Варто також зазначити, що Україна розробляє новий Цивільний кодекс. Стаття 551 у чинній редакції може не зберегтися. Експерт, що дає висновок у поточних провадженнях, має аналізувати норму в чинній редакції, зазначивши відповідний законодавчий контекст. Детальніше про те, як ми структуруємо незалежні правові висновки з українського права для транзакцій та арбітражу — на окремій сторінці практики.

Після судової реформи 2016 року та переформування Верховного суду склався суттєвий масив нової судової практики щодо комерційних питань. В кількох областях, які регулярно виникають у міжнародних провадженнях, позиція Верховного суду суттєво розходиться з буквальним прочитанням законодавчого тексту.

Залік однорідних зустрічних вимог

Загальне правило українського цивільного права допускає залік однорідних зустрічних вимог. Це законодавча позиція. Але в період воєнного стану введені спеціальні обмеження на залік у зовнішньоекономічних контрактах — і Верховний суд виніс рішення, що вказують в обох напрямках щодо сфери застосування цих обмежень.

Це саме той тип питання, де іноземний колега очікує однозначної відповіді — а її немає. Ваша задача і задача експерта: чесно пояснити стан практики, а не давати спрощену відповідь, яка не витримає перевірки.

Позовна давність

Загальний трирічний строк позовної давності відомий. Практика Верховного суду щодо початку перебігу строку — особливо у справах із триваючими зобовʼязаннями, поетапними платежами і поруками — розвивалася в напрямках, що не є очевидними з законодавчого тексту. Тут судова практика є основним джерелом.

Корпоративна дійсність

Верховний суд ухвалив значущі рішення щодо наслідків процесуальних порушень під час проведення загальних зборів акціонерів і питань повноважень директора. Експерт, який дає висновок про дійсність корпоративного рішення, має працювати з цією практикою, а не лише з положеннями законодавства.

Для авіаційних справ — окремий нюанс, який варто знати, якщо іноземний колега працює в авіаційному фінансуванні.

Україна ратифікувала Кейптаунську конвенцію та Авіаційний протокол до неї. Для іноземного counsel це мало б означати стандартний кейптаунський аналіз. На практиці між ратифікацією та реалізацією існує розрив, що є суттєвим для лізингодавців і кредиторів.

Ефективність IDERA

Безвідкличний дозвіл на дереєстрацію і експорт (IDERA) — механізм, що надає лізингодавцям практичні права на вилучення повітряного судна. В Україні адміністративна практика обробки IDERA — хто її обробляє, в які строки і яка документація потрібна — не завжди відповідала намірам Конвенції. Експертний аналіз має охоплювати не лише законодавчу базу, а й адміністративну реальність.

Взаємодія з українським законодавством про неплатоспроможність

Коли українська авіакомпанія вступає в процедуру неплатоспроможності — взаємодія між кейптаунськими механізмами захисту кредиторів і українським мораторієм створює зону правової невизначеності. Законодавчий текст передбачає пріоритет кейптаунських захистів. Судова практика менш однорідна.

Найпоширеніша проблема українських експертних висновків у міжнародних провадженнях — не фактична помилка, а структурна невідповідність між українським академічним стилем юридичного письма і тим, що очікують міжнародні трибунали.

Українська правова наука глибоко доктринальна. Вона пояснює законодавчу історію, аналізує конкуруючі академічні позиції та розміщує конкретне питання в ширшому контексті доктрини цивільного права. Це академічно строго. Але саме це робить висновок вразливим, коли протилежний експерт займає іншу позицію і трибунал має обрати між ними.

Стандарт, який застосовують міжнародні трибунали: покажіть, що українські суди роблять з цією нормою — не лише те, що в ній написано. Експерт, який досконально проаналізував доктрину, але не може вказати на конкретні судові рішення на підтримку своїх висновків, — надає академічну думку, а не доказ чинного українського права.

Перехресний допит українського експерта — не рутинна процедура. Він відбувається, коли протилежна сторона реально оскаржує висновки і трибунал вирішує, що потрібні усні показання. Коли це відбувається — питання зосереджені саме тут: які конкретні рішення підтверджують ваш аналіз, як ви пояснюєте рішення, що вказують в іншому напрямку, і яка ваша методологія у разі суперечливої практики.

Українські юристи, які беруть участь у міжнародних провадженнях як експерти, — відносно невелика професійна спільнота. Авіаційно-фінансова, інвестиційно-арбітражна і комерційно-спорова спільноти в Україні суттєво перетинаються.

Це створює практичну складність: перевірка конфлікту інтересів стає важливішою, а самі конфлікти — менш очевидними.

Юрист, який раніше надавав транзакційний висновок одній зі сторін, може не одразу розпізнати конфлікт під час інструктування його як експерта у подальшому спорі, що виник з тієї ж угоди. Юрист, який публічно висловлювався щодо конкретного питання — у статті, попередньому висновку або доповіді — має попередню позицію, яку протилежна сторона знайде й використає.

Це не питання для молодшого юриста. Це ваша пряма розмова з кандидатом — і від якості формулювань залежить якість висновку.

Як формулювати питання

Чітко сформульоване питання ідентифікує конкретне правове питання, фактичний контекст і висновок, який шукається. Розпливчасте питання дає розпливчастий висновок.

Що не працює: “Будь ласка, надайте висновок щодо українського корпоративного права.”

Що працює: “Будь ласка, надайте висновок щодо того чи було рішення загальних зборів акціонерів [Компанії] прийнято [дата] дійсно прийнятим відповідно до імперативних норм українського корпоративного права з огляду на наступні факти: [факти].”

Три правила: одне питання — один правовий висновок; вкажіть фактичний контекст; не просіть передбачити результат майбутнього провадження. Наша практика експертних висновків охоплює провадження перед судами Англії та США, а також перед основними арбітражними інституціями.

Три питання до кандидата

Перше: “У вашому останньому експертному провадженні яке питання було найскладнішим по суті, і як ви вирішили невизначеність у джерелах?” Авторитетний експерт дасть конкретну технічно обґрунтовану відповідь. Розпливчастість тут — сигнал.

Друге: “Де практика українських судів суперечлива або ще формується — як ви відображаєте це у висновку?” Правильна відповідь передбачає визнання суперечності, пояснення діапазону результатів і обґрунтований висновок з належними застереженнями. Експерт, який каже: “українське право однозначно передбачає X” щодо питання, де практика розходиться, або не усвідомлює складності, або схиляється до адвокатування.

Третє: “Чи висловлювали ви раніше — письмово, у попередньому висновку або публікації — позицію щодо конкретного питання, яке ми просимо вас розглянути?” Якщо так — цю позицію треба розкрити до інструктажу.

Автор — Ганна Цірат, доктор юридичних наук, партнерка Jurvneshservice. Виступала експертом з українського права у провадженнях перед Постійною палатою третейського суду (Гаага) і Високим судом правосуддя (Лондон), а також у судах США, Швейцарії та Нідерландів, зокрема у справі AMTO v. Ukraine (SCC).

Опубліковано 13 серпня 2026 року; матеріал замінив попередню сторінку «Експертний висновок з українського права – професійна підтримка у судових та арбітражних спорах», яка описувала ту саму послугу коротше. Норму про зменшення неустойки наведено за частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України в чинній редакції. Судова практика Верховного Суду з питань, згаданих у тексті, продовжує формуватися, а Цивільний кодекс перебуває в процесі перегляду — перед підготовкою висновку звіряйте чинні редакції та актуальні правові позиції.