Захист честі та репутації

Звернення до суду за захистом честі і гідності публічних осіб, головно політиків і державних службовців, є поширеною практикою в Україні, і юристи «Юрзовнішсервіс» брали участь у більш ніж десяти таких спорах, представляючи інтереси екс-президента Грузії Міхеіла Саакашвілі під час його політичної діяльності в Україні у спорах за позовами видних політиків і державних функціонерів, зокрема Арсена Авакова, Міністра внутрішніх справ України, та Романа Насірова, очільника Державної фіскальної служби України, та ін.

Команда у складі Геннадія Цірата, Дмитра Салатюка і Катерини Цірат будувала свій захист на основі вироблених вітчизняною судовою практикою і практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) принципів.

Свої думками з приводу цих принципів Катерина Цірат неодноразово ділилася у своїх статтях у засобах масової інформації (газети і Facebook).

Специфіка справ про захист честі і гідності полягає в тому, що у таких спорах завжди протиставлені і «вступають у конфлікт» дві основоположні свободи, якими наділені фізичні особи – право на повагу до приватного життя і право (свобода) на вираження (думки). Політики, відомі бізнесмени, громадські діячі, іншими словами публічні люди часто наражаються на подекуди до болю й образи критичні зауваження з боку преси чи своїх колег, тому у них відразу ж інстинктивно виникає бажання захистити своє добре ім’я у суді, тим більше якщо йдеться про подібні заяви напередодні виборів або під час скандалів, пов’язаних з публічними особами, які стали об’єктом гострої критики внаслідок вчинення певних дій.

Публічні особи – позивачі у справах про захист честі і гідності повинні мати на увазі, що, по-перше, у них дійсно мало шансів виграти у спорі проти журналістів, адже свобода преси включає можливе звернення до перебільшень або навіть (sic!) провокацій, що на практиці означає, що журналісти мають фактично карт-бланш на різкі висловлювання; по-друге, оціночні судження («ідіот», «корумпований політик») не підлягають доказуванню, а, отже, і спростуванню, тому звертатися до суду для отримання публічних вибачень від журналістів у випадку критики у формі емоційних висловлювань є справою марною; по-третє, спростувати можна лише фактичні твердження, які є недостовірними, що, у свою чергу, потрібно довести; по-четверте, найскладнішим елементом доказування є доведення факту, що критика або певна, часто приватна або конфіденційна, інформація була спрямована проти конкретної особи, з метою «очорнення» саме цієї особи, з певною, не для цілей суспільної користі, метою.

Ділова репутація, відома як goodwill – особливий нематеріальний актив компанії, її оцінка суспільством, споживачами, фоловерами та бізнес-спільнотою, «ім’я», яке може будуватися роками і бути зруйноване водночас внаслідок невдалої реклами або появи певних фактів про компанію, правдивих або ж неправдивих.

Поміж юридичних осіб спори про захист ділової репутації – не настільки поширене явище як серед фізичних осіб, і часто порушення ділової репутації компанії супроводжуються або можуть супроводжуватися недобросовісною конкуренцією, поширенням конфіденційної інформації про компанію, порушенням прав інтелектуальної власності, що, наприклад, особливо актуально для бізнесів, які працюють за моделлю франчайзингу.

Складнощі у таких процесах для компаній полягають у необхідності доведення збитків від поширення неправдивої інформації, а також факту, що інша компанія або особа, яка псує ділову репутацію компанії, має від цього певну вигоду, передусім економічну.

Недобросовісна конкуренція може проявлятися у т. зв. «паразитарному» прикріпленні до імені і ділової репутації компанії-конкурента, ознаками чого є обманне позначення товарів і послуг шляхом використання імені (бренду) іншої компанії («юридичною мовою» – неправомірне використання ТМ, або знаку для товарів і послуг), копіювання форми і зовнішнього вигляду товарів і послуг, що призводить до змішування або ж взагалі ототожнення з ім’ям компанії-конкурента; у дискредитації конкурента, в тому числі за допомогою реклами або антиреклами (наочним прикладом є антиреклама про ПП «КомСервіс», поширена ПП «Сіріус», де на ПП «КомСервіс» було навішено ярлик аферистів під прикриттям охорони). Ясно, що недобросовісна конкуренція можлива лише серед подібних бізнесів.

Так, порушення ділової репутації юридичних осіб може тягнути за собою не просто спростування недостовірної інформації або, наприклад, припинення антиреклами, а й цивільну, адміністративну і навіть кримінальну відповідальність.

Саме тому позиція позивача завжди має будуватися передусім на положеннях про захист від недобросовісної конкуренції і права інтелектуальної власності.

Захист юридичної особи у таких випадках може включати як звернення до Антимонопольного комітету України, так і звернення до суду, минаючи процедуру в Антимонопольному комітеті України.

Юристи «Юрзовнішсервіс» знайомі з сучасною судовою практикою у таких справах і, проаналізувавши шанси компанії на виграш у судовій справі, зможуть побудувати оптимальну стратегію нападу – для позивача – або ж навпаки – захисту – для відповідача.