Гаазька Конвенція про договори про вибір суду 2005 року є останнім документом, створеним в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права, що має на меті уніфікувати питання підсудності та визнання та виконання судових рішень, винесених на підставі угод про вибір суду, укладених між сторонами. Оскільки попередні Гаазькі конвенції, що стосувалися підсудності та визнання та виконання судових рішень, так і не набули чинності, розробники Конвенції 2005 року намагалися усунути у ній усі спірні моменти. Конвенція 2005 року поширює свою дію тільки на судові рішення, винесені на підставі виключної угоди про вибір суду. Серед підстав для відмови у виконанні Конвенція 2005 року закріпила 1) неправомочність сторони укладати угоду про вибір суду, а також 2) нікчемність угоди про вибір суду. Новацією стало положення ст. 11 Конвенції про те, що суд може відмовити у визнанні та виконанні рішення, якщо воно стосується штрафних збитків, які не компенсують фактичні збитки сторони або завдану їй шкоду. Ця норма вперше запровадила таку підставу для відмови у визнанні та виконанні, яка ґрунтується не на процесуальних, а на матеріальних питаннях, тобто на питаннях змісту рішення 
.
