Дистриб’юторські контракти в ЄС: бізнесу та юристам

Дистриб’юторські контракти в ЄС не регулюються окремим законом, але це не означає, що можна ігнорувати правові нюанси. Замість цього відносини між виробником та дистриб’ютором у єдиному ринку визначаються передусім нормами конкуренції ЄС. У цій статті ми розглянемо, на що варто звернути увагу підприємцям і правникам при розробці дистриб’юторської угоди: від вибору типу дистрибуції до критичних обмежень, які можуть позбавити вас блокового звільнення від антимонопольного контролю.

Далі ви знайдете огляд основних інструментів (VBER, керівництва Єврокомісії), ключових концепцій (ринкова частка, “hardcore” обмеження) та практичні поради, як створити договір, що відповідає всім вимогам законодавства ЄС і захистить ваш бізнес від непотрібних ризиків. Якщо ви працюєте в B2B-сегменті та шукаєте чіткі, зрозумілі рекомендації — ця стаття для вас.

Регламент (ЄС) 2022/720 (далі – “новий VBER”) застосовується з 1 червня 2022 року і замінив попередній Регламент (ЄС) № 330/2010, який діяв із 2010 року. Абревіатура VBER походить від англомовної назви Vertical Block Exemption Regulation (дослівно «Регламент про блочне звільнення вертикальних угод»). Це стандартне позначення в ЄС для регламенту, який задає умови звільнення від заборони, передбаченої статтею 101 ДФЄС, для вертикальних (тобто виробник–дистриб’ютор) угод. Новий VBER автоматично звільняє певні “вертикальні” угоди (у тому числі дистриб’юторські) від заборони, передбаченої статтею 101 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі – ДФЄС), за умови дотримання низки критеріїв.

Ключове: стаття 101 ДФЄС забороняє будь-які договори між незалежними підприємствами, що можуть обмежувати конкуренцію всередині єдиного ринку.

Область застосування нового VBER (2022/720):

• угоди “вертикального” характеру, тобто угоди між контрагентами, які діють на різних рівнях виробничо-збутового ланцюга (наприклад, виробник → дистриб’ютор; дистриб’ютор → роздрібний продавець тощо);
• середньорічний оборот кожного з двох контрагентів у попередньому календарному році не повинен перевищувати певного порога (30 млн € для сторони, яка купує, та 100 млн € для сторони, яка продає). Якщо один із контрагентів перевищує цей поріг, то звільнення не застосовується автоматично.

Основні умови звільнення:

• Рівень ринку: ринкова частка кожного з контрагентів у власному відповідному ринку не перевищує 30 % (якщо частка перевищує 30 %, звільнення втрачає силу).
• Категоричні виключення: певні обмеження, зокрема заборона на постачання забороненої продукції, або фіксація цін на другому рівні ланцюга (Resale Price Maintenance), автоматично виводять угоду за рамки звільнення.
• Тривалість угоди та інші допоміжні критерії (наприклад, наявність зональної або товарної ексклюзивності) не забороняються, але за певних умов можуть зумовити необхідність додаткового аналізу.

Що саме звільняється:

• Ексклюзивні угоди з дистриб’юцією (exclusive distribution): коли виробник надає дистриб’ютору виключне право продавати його товари в певній географічній зоні або кінцевому сегменті.
• Селективна дистриб’юція (selective distribution): коли дистриб’ютори відбираються за певними технічними чи якісними критеріями (наприклад, для авторизованих точок продажу високотехнологічного обладнання).

Відкриті (multi-brand) канали: коли дистриб’ютор може продавати товари кількох виробників без виключних обмежень.

Увага: якщо умови угоди виходять за межі VBER (наприклад, виробник жорстко регулює ціну продажу “клієнтам дистриб’ютора” – Resale Price Maintenance), то така угода втрачає звільнення і підлягає окремому аналізу на предмет порушення статті 101 ДФЄС.

Разом із Регламентом 2022/720 Європейська Комісія опублікувала “Гайдлайнз” – Рекомендації з вертикальних обмежень (2022/C 355/01). Цей документ детально роз’яснює:

1. Класифікацію вертикальних обмежень, зокрема:
   • фіксація мінімальних чи максимальних цін перепродажу;
   • обмеження продажу в інтернеті (блокування онлайн-торгівлі);
   • територіальні обмеження (зони ексклюзивного чи селективного продажу);
   • поставки конкурентів (обов’язок постачати товари іншим дистриб’юторам тощо).
2. Практичні приклади того, коли певні формулювання в контрактах можуть розглядатися як заборонені чи допустимі.
3. Оцінку ринкової частки: як розрахувати, чи перевищує учасник поріг 30 %.
4. Постійний аналіз ринку: зобов’язання сторін стежити, щоб ринкова частка не зросла понад встановлені пороги протягом дії угоди.

Ці рекомендації допомагають юристам і бізнесу правильно формулювати дистриб’юторські договори, щоб зберегти права на блокове звільнення та уникнути перевірок від регулятора.

Якщо ринкова частка виробника або дистриб’ютора на відповідному ринку ≥ 30 %, звільнення не діє автоматично. У такому разі сторони повинні перевіряти, чи не підлягає їхня угода індивідуальному дозволу Комісії (hardcore restrictions можуть бути автоматично заборонені).

У випадку, якщо частка перевищила 30 % після укладення, сторони мають негайно повідомити Комісію або самостійно припинити застосування звільнення на період, доки ринкова частка не повернеться нижче 30 %.

Навіть якщо сторони відповідають порогам оборотів і ринкових часток, наявність одного з наступних пунктів автоматично позбавляє угоду права на блокове звільнення:

1. Resale Price Maintenance (RPM)
   Фіксація мінімальної або рекомендованої роздрібної ціни з боку постачальника, коли дистриб’ютор зобов’язаний продавати за вказаною чи вищою ціною.
2. Заборона продажу/покупки товарів у незалежних каналах
   Приклад: виробник забороняє дистриб’ютору купувати товари у конкурентів (або забороняє третім особам продаж товарів у визначеній зоні).
3. Невиправдані обмеження перетину онлайн/оффлайн-каналів
   Приклад: заборона дистриб’ютору продавати в інтернет-каналах, коли немає об’єктивної необхідності (наприклад, технічні або якісні вимоги).
4. Клаузули, які обмежують можливість перепродажу кінцевому споживачеві (або на заборонені ринки)
   Наприклад, коли дистриб’ютор зобов’язаний продавати тільки у вказаному сегменті споживачів, тоді як товар вимагається продавати ширше.

У разі виявлення хоча б одного такого пункту — вся угода втрачає право на звільнення, і сторони мають довести, що її положення не порушують статтю 101 ДФЄС (т. зв. “правило пом’якшувальної обмови”).

1. Директива 2019/633 (Unfair Trading Practices)
   Особливо в аграрно-промисловому секторі забороняє недобросовісні торговельні практики між крупними й дрібними учасниками ланцюга (наприклад, несподівані зміни умов контракту, відмова у погодженні змін, затримка платежів без обґрунтування). Застосовується у тому числі до постачальників і дистриб’юторів продуктів харчування.
2. Директива щодо комерційних агентів (2006/123/ЄС та 1986/653/ЄЕС)
   Ці директиви регулюють агентські угоди, тобто коли особа (агент) продає товари/послуги від імені принципала. Однак дистриб’юторські договори (коли дистриб’ютор купує товар на власний ризик і перепродує його) у межах ЄС не підпадають під дію директив, що стосуються агентів.
3. Спеціальні регулювання для окремих галузей
   • Фармацевтика: тут діють окремі правила ціноутворення та контролю за цінами ліків, однак вони стосуються здебільшого ринку державних закупівель і відпуску ліків аптеками, а не загального механізму дистрибуції.
   • Автомобільний ринок: хоча продається через дилерські мережі, але й тут переважно застосовуються норми конкуренції (VBER) та специфікації щодо технічного обслуговування, гарантій, запасних частин тощо.

1. Перевірте ринкові частки учасників (попередній рік).
   • Якщо кожен із партнерів має частку < 30 %, можна розраховувати на блокове звільнення за VBER.
2. Чітко визначте тип дистрибуції:
   • Ексклюзивна (Exclusive Distribution): один дистриб’ютор на певний регіон/канал.
   • Селективна (Selective Distribution): відбір дистриб’юторів за критеріями якості/техніки.
   • Відкрита (Non-exclusive): можливість мати кількох дистриб’юторів у тій самій зоні.
3. Уникайте обмежень, що випадають із VBER:
   • Уникайте прописування мінімальних цін перепродажу;
   • Не запроваджуйте необґрунтованих бар’єрів для онлайн-продажу, якщо вони не мотивовані об’єктивними технічними чи безпековими міркуваннями;
   • Не встановлюйте Заборону на купівлю/продаж у конкурентів без достатніх на те підстав.
4. Підготуйте модель моніторингу ринкової частки:
   • За потреби включіть до договору зобов’язання сторін обмінюватися інформацією про обсяги продажів та переглядати частки щонайменше раз на рік.
   • Передбачте механізми коригування: що робити, якщо частка перевищить 30 %.
5. Враховуйте національні особливості:
   • Хоча VBER діє напряму в усіх державах-членах, кожна країна може мати власні правила щодо нерозголошення інформації, умов оплати, захисту прав споживачів тощо.
   • Наприклад, у деяких державах (Німеччина, Франція) існують специфічні норми, які захищають дилерів чи дистриб’юторів від надмірних односторонніх змін умов договору з боку виробника.

1. Основний інструмент регулювання дистриб’юторських контрактів у ЄС – це антиконкурентне законодавство (стаття 101 ДФЄС) та блокові звільнення (VBER 2022/720 разом із рекомендаціями 2022/C 355/01).
2. Додаткові директиви (щодо комерційних агентів або недобросовісних торговельних практик) стосуються лише певних аспектів (агентських договорів або специфічних секторів, наприклад, аграрного), але не замінюють повністю VBER.
3. При укладенні договору необхідно стежити за ринковими частками, уникати заборонених обмежень і передбачити механізми контролю, щоб зберегти статус звільнення від статті 101.

Отже, хоча спеціальних “дистриб’юторських” законів у ЄС немає, існує чіткий комплекс правил (VBER + Guidelines), які регулюють усі аспекти вертикальних угод, зокрема й дистрибуції. Цей механізм дає можливість сторонам отримати правову визначеність і уникнути ризиків антимонопольних санкцій, якщо договір відповідає встановленим критеріям.

Якщо ви плануєте виходити на зовнішньоекономічний ринок та потребуєте фахової допомоги з підготовки дистриб’юторського контракту, наша команда юристів із глибоким досвідом у сфері ЗЕД готова надати вам комплексну підтримку. Звертайтеся до нас — і ми забезпечимо розробку договору з урахуванням усіх вимог законодавства ЄС, мінімізуємо ризики та сприятимемо успішному розвитку вашого бізнесу.

📩  Email: kyiv@jvs.law
📞 Телефон: +38 (067) 465-77-73