Масив приватноправових відносин у повітряному праві настільки великий, що можна говорити про існування цілої галузі міжнародного приватного повітряного права. Такий підхід цілком логічний та виправданий, зважаючи, серед іншого, і на те, що у доктрині міжнародного приватного права виокремлюють міжнародне приватне сімейне право, міжнародне право інтелектуальної власності та інші галузі. Серед джерел міжнародного приватного повітряного права можна виокремити 1) внутрішнє (національне) законодавство (закон України «Про міжнародне приватне право», Повітряний кодекс України); 2) міжнародні договори (Варшавська конвенція 1929 року, Монреальська конвенція 1999 року, двосторонні договори з питань повітряного сполучення); 3) іноземне законодавство (а саме імперативні норми); 4) акти міжнародних організацій (акти ІКАО, ЄКАК тощо); 5) звичаї (звичаї міжнародного публічного повітряного права, страхування) та 6) судову практику (йдеться насамперед про застосування Варшавської конвенції 1929 року та Монреальської конвенції 1999 року). Через те, що ці питання є, по суті, terra incognita для української правової думки, кожне із зазначених джерел потребує окремого ретельного вивчення та аналізу. 
