Інститут забезпечувальних засобів є запобіжником, що унеможливлює уникнення відповідальності недобросовісним відповідачем, при застосуванні якого останній втрачає можливість розпоряджатися певними активами впродовж періоду розгляду спору, що створює передумови для виконання рішення в разі його ухвалення проти відповідача. Законодавство багатьох країн, в т.ч. України, Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговельний арбітраж та регламенти багатьох постійно діючих міжнародних комерційних арбітражів містять положення, за якими міжнародні комерційні арбітражі наділяються правом застосовувати заходи забезпечення позову. Загальноприйнятим є правило, за яким звернення до суду про вжиття забезпечувальних заходів не є несумісним з арбітражною угодою та арбітражним процесом. В Україні питання забезпечувальних заходів в арбітражі врегульовані Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Положенням про МКАС при ТПП України та Регламентом МКАС при ТТП України, положення яких у питаннях забезпечувальних заходів суперечать одне одному. В чому полягають ці протиріччя, які наслідки це має, та як вирішувати проблеми, що постають у зв’язку з цим – усі ці питання детально 
висвітлюються у статті.
