21 червня 2018 року було прийнято Закон України «Про валюту і валютні операції» (Закон про валюту).
Цей закон спрямований на реалізацію засадничих положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ЄС) (Угода про асоціацію), яка передбачає, що Сторони (Україна та ЄС) повинні забезпечувати вільний рух капіталу, пов’язаного з надходженням прямих інвестицій, з наданням кредитів, а також з портфельними інвестиціями і фінансовими позиками та кредитами інвесторів іншої Сторони (ст. 145).
Угодою про асоціацію передбачено, що протягом перших чотирьох років з дати набрання чинності цією Угодою Сторони вживають заходів для створення необхідних умов для подальшого поступового застосування правил Сторони ЄС про вільний рух капіталу. До кінця п’ятого року з дати набрання чинності цією Угодою Комітет з питань торгівлі розглядає вжиті заходи та визначає умови подальшої лібералізації (ст. 147).
Нагадаємо, що Угода про асоціацію набула чинності 1 вересня 2017 року.
Закон про валюту набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності, тому цей закон «запрацює» скоріш за все вже аж в лютому 2019 року (все залежить від того, як швидко Президент України підпише цей закон).
Закон про валюту буде засадничим актом валютного регулювання, адже з введенням його в дію ряд нормативно-правових актів, які на сьогоднішній день становлять каркас такого регулювання в Україні, втратить свою чинність, а саме: Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон про розрахунки у валюті), а також ряд Указів Президента України (ст. 16).
Ми представимо головні нововведення Закону про валюту, які стосуються бізнесу. Знову ж таки акцентуємо при цьому увагу на тому, що нові правила почнуть застосовуватися лише через сім місяців після набрання чинності цим законом.
1. Скасовуються граничні строки розрахунків та операцій для експорту та імпорту.
Це правило є особливо важливим для експортерів.
На сьогодні для розрахунків за експортними операціями діє граничний строк у 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг (ст. 1 Закону про розрахунки у валюті). Для імпортних операцій цей строк аналогічний і застосовується до поставки товару (ст. 2 Закону про розрахунки у валюті).
Свого часу введення такого обмежувального строку мало на меті зупинити витікання валюти з України за фіктивними контактами.
Порушення 180-денного строку розрахунків тягне за собою пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (однак загальний розмір пені не може перевищувати суми неодержаної виручки). Звернення резидента до Експортно-кредитного агентства (із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом грошових зобов’язань за експортним зовнішньоекономічним договором), суду або Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента) призупиняє цей строк, і пеня протягом цього періоду не нараховується. По суті, «правило 180 днів» спонукало резидентів звертатися до суду навіть тоді, коли вони знали, що їх контрагент розрахується з ними пізніше.
Скасовувавши обов’язкові строки розрахунків, Закон про валюту в той же час надав Національному банку України (НБУ) повноваження встановлювати такі строки: за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи держави НБУ, серед іншого, має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (ст. 12 і 13).
У разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів в банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, установлених НБУ (ч. 2 ст. 13).
У разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше установленого НБУ граничного строку розрахунків, з дати здійснення авансового платежу (попередньої оплати) (ч. 3 ст. 13).
«Запобіжником» повернення до ситуації, коли обмежувальні строки будуть запроваджуватися на регулярній основі, слугує правило про те, що НБУ має право запроваджувати заходи захисту на строк, що не перевищує шість місяців та продовжувати дію попередніх заходів захисту на строк, що не перевищує шість місяців. Загальний строк дії заходів захисту не може перевищувати 18 місяців протягом 24 місяців, починаючи з дня першого запровадження відповідного заходу захисту (ч. 2 ст. 12).
2. Свобода валютних операцій.
Резиденти України, з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.
Нерезиденти України, з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції (ч. 3 ст. 4).
У цих положеннях, власне, відображена свобода руху капіталів.
3. Відміна вимоги реєстрації кредитів, отриманих резидентами від нерезидентів.
З дня введення в дію Закону про валюту припиняється дія, зокрема, Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (ч. 3 ст. 16). Саме цей указ визначає на сьогоднішній день, що договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за запозиченим у них кредитами, позиками в іноземній валюті, підлягають реєстрації НБУ, а в разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів, то до резидентів застосовуються фінансові санкції – штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики. Отже, з набранням чинності Законом про валюту кредити від нерезидентів не потрібно буде реєструвати у НБУ.
Для інших деталей закону, а також для огляду інфографіки заходьте за посиланням офіційного сайту Національного банку України.
